Значення
-
Стан спокою, душевної рівноваги та задоволення, який настає після досягнення бажаного або завершення важливих справ; відчуття миру та гармонії.
-
У релігійному контексті — стан вічного спокою душі після смерті, блаженства; спокій, що настає в потойбічному житті.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. упокоєність, р. упокоєності, д. упокоєності, з. упокоєність, о. упокоєністю, м. упокоєності, к. упокоєносте