упокоєність

Стан спокою, душевної рівноваги та задоволення, який настає після досягнення бажаного або завершення важливих справ; відчуття миру та гармонії.

У релігійному контексті — стан вічного спокою душі після смерті, блаженства; спокій, що настає в потойбічному житті.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |