упокоєний
[upokojɛnɪj] Прикметник
Буква:У
Значення
-
Який знаходиться у стані спокою, заспокоєння; той, що упокоївся.
-
У християнській традиції: померлий, який знайшов вічний спокій (часто як епітет або складова звертання у молитвах та надгробних написах).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. упокоєний, р. упокоєного, д. упокоєному, з. упокоєного, о. упокоєним, м. упокоєнім