drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • учотирьох

    Учотирьох — прислівник, що означає: у складі чотирьох осіб, разом із трьома іншими; у кількості чотирьох (про спільну дію або перебування).

  • учта

    1. (в індійській філософії та релігії) термін, що позначає глибоке, інтуїтивне пізнання або усвідомлення істини, внутрішнє прозріння, духовне осягнення.

    2. (в індуїзмі) одна з назв священного знання, відкриття, що приходить у стані медитації або як благодать від божества.

  • учтивий

    1. Який виявляє повагу до інших, дотримується правил доброго тону; чемний, ввічливий.

    2. Який виражає повагу, чемність; ввічливий (про манеру поведінки, слова тощо).

  • учтивість

    Властивість людини, що проявляється у ввічливій, чемній, повній поваги поведінці та ставленні до оточуючих; ввічливість, чемність.

  • учтиво

    1. Учтиво — прислівник, що означає: з почуттям поваги, з особливою ввічливістю, обережністю та уважністю у ставленні до когось або чогось; ввічливо, чемно, шанобливо.

    2. Учтиво — прислівник, що означає: з належною обережністю, старанністю та акуратністю; обережно, старанно, ретельно.

  • учування

    1. Дія за значенням дієслова “учувати” — процес навчання, вивчення, засвоєння знань або навичок.

    2. (у літературознавстві) Твір дидактичного характеру, призначений для повчання, морального наставництва; повчання, настанова.

  • учувати

    1. (діал.) Уважно спостерігати, придивлятися, помічати щось; примічати.

    2. (діал.) Розуміти, усвідомлювати, тямити.

    3. (діал.) Відчувати, помічати за допомогою нюху; чути запах.

  • учуватися

    1. (діал.) Привчатися, звикати до чогось; адаптуватися до нових умов або обставин.

    2. (діал.) Навчатися, здобувати знання або навички; вчитися.

  • учуднений

    1. Який виражає здивування, подив; здивований, знічований.

    2. Який викликає подив своєю незвичністю, дивовижністю; дивний, чудний.

  • учудненість

    1. (у філософії, мистецтві) Естетична категорія, що позначає якість об’єкта, здатного викликати подив, захоплення або відчуття незвичайного, надзвичайного через свою унікальність, таємничість або велич; властивість бути учудним.

    2. (у літературознавстві) Художній прийом або стилістична риса, засновані на навмисному порушенні читацьких очікувань, використанні парадоксальних образів, несподіваних поворотів сюжету з метою викликати у аудиторії почуття подиву та загостреної уваги.