Значення
-
(у філософії, мистецтві) Естетична категорія, що позначає якість об’єкта, здатного викликати подив, захоплення або відчуття незвичайного, надзвичайного через свою унікальність, таємничість або велич; властивість бути учудним.
-
(у літературознавстві) Художній прийом або стилістична риса, засновані на навмисному порушенні читацьких очікувань, використанні парадоксальних образів, несподіваних поворотів сюжету з метою викликати у аудиторії почуття подиву та загостреної уваги.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. учудненість, р. учудненості, д. учудненості, з. учудненість, о. учудненістю, м. учудненості, к. учудненосте