Хірургічна операція розтину (розрізу) сечівника (уретри) з метою лікування його звуження (стриктури).
Категорія: У
-
уретротригоніт
Уретротригоніт — запальне захворювання сечового каналу (уретри) та сечопускового трикутника (тригону) сечового міхура, що часто розвивається одночасно через анатомічну близькість цих ділянок.
-
уретроцеле
Уретроцеле — патологічне розширення (випинання) стінки жіночої сечівника у бік передпіхвової порожнини, що виникає внаслідок її вродженої або набутої слабкості та часто супроводжується сечовипусканням.
-
уретроцистит
Уретроцистит — запальне захворювання, що одночасно вражає сечовипускний канал (уретру) та сечовий міхур (цистит), часто проявляється як ускладнення одного з цих станів.
-
уретроцистографія
Медичний метод діагностики, що полягає у рентгенографічному дослідженні сечового міхура та сечівника шляхом їх заповнення рентгеноконтрастною речовиною.
-
уречевити
Уречевити — надати чомусь конкретної, чітко визначеної форми; втілити абстрактну ідею, поняття або почуття у реальній, відчутній формі; втілити в слові або образі.
-
уречевитися
Уречеви́тися — дієслово, що означає набути конкретної, чітко вираженої мовної форми; стати словом або висловом, знайти своє словесне втілення.
-
уречевлений
1. Який набув форми речі, матеріального втілення; втілений у чомусь конкретному, відчутному.
2. У філософії: що став об’єктивним, незалежним від свідомості; опредметнений, об’єктивований.
-
уречевлення
Уречевлення — процес надання чомусь конкретної, матеріальної форми; втілення абстрактної ідеї, почуття чи задуму в реальний, відчутний об’єкт або явище.
Уречевлення — (у філософії та соціальних науках) стан, коли міжособистісні відносини або результати людської діяльності набувають форми самостійної, відчуженої речі (об’єкта), що починає панувати над самими людьми.
-
уречевлювання
Уречевлювання — дія за значенням дієслова “уречевлювати“; перетворення абстрактних понять, ідей або явищ на матеріальні, предметні форми, надавання чомусь фізичного втілення.