уречевлений
[urɛt͡ʃɛʋlɛnɪj] Прикметник
Буква:У
Значення
-
Який набув форми речі, матеріального втілення; втілений у чомусь конкретному, відчутному.
-
У філософії: що став об’єктивним, незалежним від свідомості; опредметнений, об’єктивований.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. уречевлений, р. уречевленого, д. уречевленому, з. уречевленого, о. уречевленим, м. уречевленім