Значення
-
Уречевлення — процес надання чомусь конкретної, матеріальної форми; втілення абстрактної ідеї, почуття чи задуму в реальний, відчутний об’єкт або явище.
-
Уречевлення — (у філософії та соціальних науках) стан, коли міжособистісні відносини або результати людської діяльності набувають форми самостійної, відчуженої речі (об’єкта), що починає панувати над самими людьми.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. уречевлення, р. уречевлення, д. уречевленню, з. уречевлення, о. уречевленням, м. уречевленні, к. уречевлення