Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • угатитися

    1. (розм.) Довести себе до виснаження, втомитися від надмірної праці, руху або іншої активної діяльності; знесилитися.

    2. (перен., розм.) Набриднути собі, іншим через надмірну кількість чогось; насититися до неприязні.

  • угачений

    УГАЧЕНИЙ (прикметник, термін) — такий, що стосується або походить від назви села Угач (Угачі) в Україні; характерний для цієї місцевості, її мешканців, культури, діалекту тощо.

  • угачування

    Угачування — дія за значенням дієслова “угачувати“; процес ущільнення, трамбування чогось шляхом утоптування або іншого механічного впливу.

  • угачувати

    1. (діал.) Щільно набивати, утрамбовувати щось, заповнюючи якусь ємність або порожнину.

    2. (перен., розм.) Надмірно навантажувати когось роботою, обов’язками або інформацією.

  • угачуватися

    1. (розм.) Намагатися зрозуміти щось складне, наполегливо вникати в суть справи, докопуватися до істини; уважно або довго розглядати, вивчати щось.

    2. (перен., розм.) Заглиблюватися в роздуми, замислюватися, зосереджено обдумувати щось.

  • угашання

    Угашання — процес зменшення інтенсивності або повного припинення горіння, тління чи хімічної реакції шляхом обмеження доступу окиснювача (зокрема, кисню), зниження температури або механічного впливу.

    Угашання — у техніці та побуті: дія за значенням «угасити»; ліквідація вогню, полум’я або жара.

    Угашання (переносне) — придушення, усунення, ліквідація якогось явища або стану (наприклад, угашання конфлікту, угашання емоцій).

  • угашати

    1. Припиняти горіння, гасити вогонь або полум’я; знищувати вогнище.

    2. Припиняти дію, існування чогось, ліквідувати, знищувати (наприклад, угашати конфлікт, угашати спрагу).

    3. У хімії та техніці: обробляти речовину (наприклад, вапно) водою для отримання певного продукту (гашення).

    4. У фізиці: різко зупиняти, припиняти явище або процес (наприклад, угашати люмінесценцію, коливання).

  • угашатися

    1. (про вогонь, полум’я) Переставати горіти, згасати, припиняти своє існування.

    2. (переносно, про почуття, стан) Поступово слабшати, вщухати, зникати.

    3. (застаріле) Вгамовувати свою спрагу, пити багато води для втамування спраги.

  • угаювання

    Угаювання — дія за значенням дієслова «угаювати»; заспокоєння, утихомирення когось або чогось (наприклад, дитини, болю, тривоги).

  • угаювати

    1. Заспокоювати, утихомирювати когось або щось, зокрема примушуючи замовкнути, перестати плакати, кричати тощо.

    2. Пом’якшувати, полегшувати біль, страждання, неприємні відчуття.

    3. Приборкувати, стримувати якісь сили, явища або прояви чогось (наприклад, угаювати бурю, вогонь, гнів).