Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • угин

    1. (географія) Назва кількох річок в Україні, зокрема лівої притоки Стиру (басейн Прип’яті) та лівої притоки Горині (басейн Дніпра).

    2. (географія) Назва села в Україні, розташованого в Рівненській області.

  • угинання

    Угинання — дія за значенням дієслова “угинати“, тобто згинання чогось під кутом, заломлювання.

    Угинання — у техніці, металообробці: операція гнуття металевого листа або профілю, при якій край заготовки загинається під заданим кутом для створення борту, кромки тощо.

  • угинати

    1. Згинати, надавати чомусь вигнутої форми, згинаючи кінці або частини предмета.

    2. Перен. Підкоряти, підпорядковувати когось своїй волі, примушувати до покори.

  • угинатися

    1. Згинатися, набувати вигнутої форми під тиском або вагою.

    2. Перен. Підкорятися чиємусь впливу, тиску, поступатися, йти на поступки.

  • угіддя

    1. Земельна ділянка, придатна для сільськогосподарського використання (рілля, сінокіс, пасовище тощо); угіддя.

    2. Природний простір або об’єкт, що використовується або придатний для певної господарської діяльності (наприклад, лісові, водні, мисливські угіддя).

    3. (у множині, зазвичай) Загальна назва земельних ресурсів певної території, що використовуються в народному господарстві.

  • угідний

    1. Який відповідає чиїмсь бажанням, поглядам або інтересам; приємний, до вподоби; зручний, придатний для певної мети.

    2. (У знач. присудк. сл.) Придатний, зручний, сприятливий для чогось.

    3. (Заст.) Покірний, слухняний, поступливий.

  • угілля

    1. Горюча копалина чорного або бурого кольору, що утворилася з рослинних решток у земній корі без доступу кисню, використовується як паливо та сировина в промисловості.

    2. Окремий шматок, камінець такої корисної копалини.

    3. (у техніці, розм.) Паливо для твердопаливних котлів, печей тощо, що може включати як кам’яне вугілля, так і деревне вугілля, антрацит, торф.

  • угінчливий

    1. (про людину) Схильний до угавання, залицяння; вмілий у залицянні, улесливий.

    2. (про поведінку, мову тощо) Такий, що виражає угавання, залицяння; улесливий.

  • угінчливість

    Угінчливість — властивість за значенням прикметника “угінчливий“: здатність легко піддаватися впливу, переконанню, схильність наслідувати когось або пристосовуватися до обставин.

  • угладити

    1. Зробити гладким, рівним, прибрати нерівності на поверхні чогось.

    2. Привести щось у належний, бажаний стан; владнати, упорядкувати.

    3. Заспокоїти, пом’якшити когось, усунути конфлікт, незгоду.