1. Який має всесвітню славу, надзвичайно прославлений, знаменитий.
2. (У поетичній мові та в епітетах) Який служить для підкреслення величі, блиску; всесвітньо відомий, преславний.
Категорія: У
-
усідатися
1. Приймати сидяче положення, сідати (про кількох або багатьох людей, тварин).
2. Розміщуватися, влаштовуватися десь для проживання, оселятися (про групу людей).
3. Перен. Стабілізуватися, приходити в постійний, незмінний стан (про явища, процеси, почуття).
-
услідкуватися
1. (про рідину) Розлитися, пролитися, вилитися слідом за чим-небудь або під впливом якоїсь сили.
2. (переносно) Виникнути, з’явитися як наслідок чогось, стати результатом певних дій або подій.
-
уквітчання
1. Дія за значенням дієслова “уквітчати” — прикрашання квітами, вінками, квітчастими орнаментами; надання чому-небудь урочистого, святкового вигляду за допомогою квітів.
2. (переносно) Найвищий прояв, розквіт, пік чого-небудь, що сприймається як увінчання, кульмінація.
3. (у спеціальному вжитку) Назва конкретних обрядів, свят або історичних подій, пов’язаних з традицією прикрашання квітами (наприклад, народно-обрядова дія).
-
уклинювання
Уклинювання — процес утворення або формування клину, клиноподібної форми; введення, вбудовування чогось у вигляді клина.
Уклинювання — у геології та ґрунтознавстві: процес проникнення однієї гірської породи або ґрунту в іншу у вигляді клина, що часто пов’язано з тектонічними процесами або криогенними явищами (наприклад, уклинювання мерзлих ґрунтів).
Уклинювання — у техніці та будівництві: спосіб з’єднання або кріплення деталей шляхом вбивання клина; створення клиноподібної конструкції.
-
уколупувати
1. Ретельно, поступово виколупувати щось, виймати частинки чогось гострим предметом.
2. Перен. Набридливими розпитуваннями, вишукуванням деталей намагатися довідатися про щось, витягти інформацію.
-
усліпу
1. У такий спосіб, що не бачить або не розрізняє навколишнє; наосліп, без зору, не дивлячись.
2. Переносно: без чіткого плану, розуміння або перспективи; навмання, безрозсудно, необдумано.
-
услуга
1. Дія, вчинок, спрямований на допомогу, вигоду або задоволення потреб іншої людини, часто безкоштовно або з моральних міркувань.
2. Конкретна робота або діяльність, що має корисні властивості та надається виконавцем (особою або організацією) споживачеві за плану або на основі угоди; результат такої діяльності, що задовольняє певну потребу.
3. (в історії) Система повинностей селян на користь феодала, зокрема панщина.
-
услуговування
1. Дія за значенням дієслова “услуговувати” — надання послуг, обслуговування когось або чогось, задоволення потреб.
2. (у спеціальному контексті, переважно у множині: “услуговування”) Сукупність послуг, комплекс заходів з обслуговування; сервіс.
-
услуговувати
1. Надавати послуги, обслуговувати когось або щось, виконувати певні дії для задоволення чиїхось потреб.
2. (у спеціальному контексті) Обслуговувати техніку, механізми, устаткування, забезпечуючи їхню справну роботу.