Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • ужалення

    Ужалення — дія за значенням дієслова “ужалити“, тобто заподіяння болю або шкоди за допомогою жала (про комах, змій тощо).

    Ужалення — результат такої дії: рана, подряпина або відчуття болю, спричинені жалом.

    Ужалення (переносне значення) — різке, болісне почуття, переживання, спричинене образливим словом, зрадою, горем тощо.

  • ужалити

    1. Ударити жалом, впоролити жало (про комах, змій тощо).

    2. Перен. Викликати різкий біль, відчуття гострого уколу (про холод, вітер тощо).

    3. Перен. Сильно образити, принизити, завдати моральної болю.

  • ужалитися

    1. Дістати укус жалючої тварини (переважно комахи), відчути її жало.

    2. Переносно: відчути гострий біль, неприємне відчуття, подібне до укусу (наприклад, від холоду, різкого запаху тощо).

    3. Переносно: зазнати різкого морального страждання, глибоко образитися, відчути душевний біль.

  • ужалітися

    Ужалітися — дістати укус (жало) від комахи або іншої тварини, що жалить.

    Ужалітися — переносно: відчути гострий біль, страждання, сильне емоційне переживання, ніби від укусу.

  • ужалування

    Ужалування — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

  • ужалувати

    1. (застаріле) Пожаліти, змилуватися над кимось, виявити співчуття або милосердя.

    2. (застаріле) Надати комусь щось з ласки, милості, наділити чимось.

  • ужалуватися

    Уживатися, призвичаюватися до нових умов, обставин або оточення; освоюватися.

  • ужанція

    Ужанція — історична область в Українських Карпатах, розташована в басейні верхньої течії річки Уж; одна з етнографічних областей Закарпаття, що охоплює територію сучасного Великоберезнянського та частину Перечинського районів Закарпатської області.

    Ужанція — національний природний парк в Українських Карпатах, розташований на території цієї історичної області; створений у 1999 році для збереження унікальних букових пралісів Карпат, які входять до об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

  • удобрення

    1. Дія за значенням дієслова удобрювати; внесення добрив у ґрунт для підвищення його родючості.

    2. Те саме, що добриво; речовина, що вноситься в ґрунт для живлення рослин та поліпшення властивостей землі.

  • удобрити

    1. Додати добрива до ґрунту для підвищення його родючості; збагатити ґрунт поживними речовинами.

    2. Переносно: зробити багатшим, повнішим, удосконалити якість чогось, додавши важливі елементи або деталі (наприклад, удобрити мову новими словами, удобрити зміст).