Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • узасаднювати

    1. Надавати чому-небудь характеру засади, основного принципу; перетворювати щось на керівне правило, ідею або норму.

    2. Теоретично обґрунтовувати, виводити з певних засад, принципів; робити основним, фундаментальним.

  • узасаднюватися

    1. Набувати характеру засади, основного принципу; ставати фундаментальною ідеєю чи правилом, на якому щось ґрунтується.

    2. Перетворюватися на незмінну основу, укорінюватися в якості основоположного положення певної теорії, вчення чи системи поглядів.

  • узбек

    1. Представник тюркомовного народу, основного населення Узбекистану, що також компактно проживає в сусідніх країнах Центральної Азії.

    2. Корінний житель або громадянин Узбекистану незалежно від національності.

  • узбеки

    Тюркомовний народ, основне населення Узбекистану, що також проживає в сусідніх країнах Центральної Азії та за її межами.

    Представники цього народу, громадяни Узбекистану або особи узбецької національності.

  • узбережжя

    1. Смуга землі вздовж моря, океану, озера або річки, що безпосередньо прилягає до водного простору; берегова смуга, побережжя.

    2. Місцевість, район, розташований біля берега водного об’єкта (моря, річки тощо).

  • узбережний

    1. Розташований, розміщений або той, що знаходиться вздовж берега моря, річки, озера тощо; прибережний.

    2. Стосований до берегової смуги, характерний для неї; береговий.

  • узбецький

    1. Який стосується Узбекистану, його території, населення, культури, мови або державності.

    2. Який належить або властивий узбекам, їхньому етносу, побуту, традиціям.

    3. Який створений, виготовлений або походить з Узбекистану.

  • узбецькомовний

    Який розмовляє, пише або створений узбецькою мовою.

  • узбечка

    1. Жінка або дівчина узбецької національності, громадянка або уродженка Узбекистану.

    2. Представниця основного населення Узбекистану, що належить до тюркської мовної групи.

  • узбіч

    1. Бічна частина дороги, шляху або залізничного полотна, що прилягає до основної проїжджої частини чи колії, призначена для зупинки, стоянки або для руху пішоходів.

    2. (переносне) Щось другорядне, неосновне, що знаходиться поза основним руслом подій, інтересів або уваги.