Словник Української Мови
1. Фахівець із виготовлення шапок, капелюхів або інших головних уборів; коваль шапок.
2. (переносне значення, заст., розм.) Неповоротка, незграбна, неспритна людина; теж про того, хто робить щось погано, невміло.
3. (зоол., діал.) Великий жук родини пластинчастовусих, зазвичай майский жук або хрущ.
1. Займатися шаповальством — виготовленням вовняних виробів (валянням, кошенням, фільцюванням), особливо шапок, валянок, повсті.
2. (У переносному значенні) Робити щось недбало, абияк, погано працювати; м’яти, псувати роботу.
Мастерня або цех, де виготовляють шапки (головні убори) або валяють вовну.
Застаріла назва для валяльної майстерні, де з вовни виробляли повстяні вироби (валянки, ковдри, шапки).
Назва деяких населених пунктів, що походять від місцевого колишнього промислу (наприклад, село Шаповальня в Україні).
1. Стосовний до Шаповала, пов’язаний із ним (наприклад, шаповальське ремесло).
2. Належний до Шаповалівки (назви населених пунктів) або її мешканців.
1. Складний капелюх-циліндр, який можна скласти за допомогою вбудованого механізму, зазвичай шляхом натискання на його верхівку.
2. Персонаж творів Едуарда Успенського, стара дама з таким капелюхом, що є супутницею крокодила Гени та Чебурашки.
1. Невеликий головний убір, зазвичай м’який, без полів або козирка, що щільно прилягає до голови.
2. Верхня частина гриба (плодового тіла), що має форму щитка, диска або напівсфери, під якою розташовані гіменофор (спороносні пластинки, трубочки тощо).
3. Розмовна назва для будь-якого легкого головного убору, часто дитячого.
4. У техніці, медицині тощо — деталь, покривний елемент або захисне пристосування, що за формою або функцією нагадує головний убір (наприклад, шапочка болта, шапочка зубної кульки).
1. (Crocus sativus) Багаторічна цибулинна рослина родини півникових, з якої отримують цінну прянощі — однойменну приправу оранжево-червоного кольору.
2. Висушені приймочки (рильця) квіток шафрану посівного, що використовуються як дорога прянощі, барвник або лікарська рослина; шафран.
3. (переносне значення, рідко) Про щось дуже рідкісне, цінне або вишукане.
1. Представник одного з адигейських племен, що проживає на території Росії (переважно в Краснодарському краї) та є субетносом адигейців.
2. Рідкісне: уживана назва представника корінних народів Північно-Західного Кавказу загалом.
Шапсуги — субетнічна група адигейців, корінне населення північно-західного Кавказу, що історично мешкало на території сучасного Краснодарського краю Росії.
Шапсуги — один з дванадцяти основних адигських (черкеських) племен, що утворили власну автономію та відігравали провідну роль у Чоркесії до Кавказької війни XIX століття.