шапочка

Значення

1. Невеликий головний убір, зазвичай м’який, без полів або козирка, що щільно прилягає до голови.

2. Верхня частина гриба (плодового тіла), що має форму щитка, диска або напівсфери, під якою розташовані гіменофор (спороносні пластинки, трубочки тощо).

3. Розмовна назва для будь-якого легкого головного убору, часто дитячого.

4. У техніці, медицині тощо — деталь, покривний елемент або захисне пристосування, що за формою або функцією нагадує головний убір (наприклад, шапочка болта, шапочка зубної кульки).

Правопис та відмінювання