Словник Української Мови
1. Рідкісне українське прізвище, що походить від слова «шапур» — стародавньої назви різновиду дикого голуба або від діалектного «шапуритися» (чванитися, підносити себе).
2. У місцевих говірках — можлива назва для певної рослини, птаха або предмета, що потребує уточнення в конкретному регіоні.
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “шапка”: невелика шапка, головний убір невеликого розміру або такий, що викликає симпатію.
2. Рідкісне, застаріле позначення окремої частини, деталі шапки (наприклад, верхня частина, тулія).
3. У спеціальній термінології (ковбасне виробництво, кулінарія) — натуральна або штучна оболонка для ковбасного фаршу, сиру тощо, що нагадує за формою мішечок або чохол.
Зменшувально-пестливе від слова “шапка”: маленька, гарна або вишукана шапочка.
У переносному значенні: ласкаве або жартівливе звертання до жінки або дівчини.
Шапчиночка — зменшувально-пестлива форма від слова “шапка”, що означає невелику, часто декоративну або дитячу шапочку.
Шапчиночка — у ботаніці: частина квітки, зокрема у деяких рослин (наприклад, у дзвоникив), сукупність зрощених чашолистків, що мають форму накриття або капюшона.
Шапчиночка — у техніці або побуті: невеликий захисний кришечка, ковпачок або накінечник, що за формою нагадує шапку.
1. Різкий, несподіваний рух убік, стрибок або відхід від чогось, що здалося небезпечним; миттєва реакція відлякування, остраху.
2. Переносно — раптова, різка зміна поглядів, позиції або ставлення до чогось; несподіваний відхід від попередніх намірів або принципів.
1. Різко, з силою відкидати, відштовхувати когось або щось; робити різкий рух убік, щоб уникнути зіткнення чи удару.
2. Перен. Різко змінювати напрямок своєї діяльності, погляди, позицію; кидатися з однієї крайності в іншу.
3. Розм. Швидко йти або бігти, тікати; поспішно віддалятися.
4. Діал. Сильно бити, ляскати, грюкати чимось (наприклад, дверима).
1. Різко відскакувати, відстрибувати убік від когось або чогось, раптово уникати зіткнення, зазвичай від несподіваності або страху.
2. Уникати когось або чогось, обходити стороною, триматися осторонь, часто через неприязнь, недовіру або огиду.
3. (переносно) Різко змінювати свої погляди, переконання або позицію, метатися між різними рішеннями.
1. Рідкісне, швидке переміщення по поверхні з характерним звуком, що нагадує шурхіт або швидке тертя.
2. Різкий, гучний звук, що виникає від удару, падіння або швидкого руху чогось важкого або сипкого (наприклад, каміння, граду).
1. Видавати різкі, гучні, негармонійні звуки, схожі на гуркіт, брязкіт або тріск; гуркотіти, грюкати (про механізми, транспорт тощо).
2. Розмовно. Сильно бити, вдаряти когось або щось, часто з гуркотом; шпурляти з силою.
3. Розмовно, експрес. Швидко, різко рухатися, їхати або бігти, супроводжуючи це гуркотом.
1. Розмовляти, говорити швидко, багато і без змісту; теревенити, базікати.
2. Видавати різкі, неприємні звуки (наприклад, при терті, ударі); гуркотіти, брязкати.