drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Р

  • розгарикатися

    Розпалитися, розгорітися (про вогонь, полум’я).

    Розлютитися, розгніватися, втратити самовладання (про людину).

  • розгарчатися

    1. Почати гарчати, загарчати (про тварин, особливо собак).

    2. Перен. Почати говорити різко, сердито, з обуренням; бурчати, сердито висловлювати своє невдоволення.

  • розгарячати

    1. Робити гарячим, сильно нагрівати (фізично).

    2. (Переносно) Збуджувати, запалювати сильні почуття (пристрасть, гнів, запал тощо); спонукати до активної діяльності.

    3. (Розм.) Викликати почуття сильного сорому, зніяковілості, збентеження.

  • розгарячатися

    1. Ставати гарячим, нагріватися до високої температури; розпекатися.

    2. Перен. Приходити в сильне збудження, запалюватися від якогось почуття (гніву, пристрасті тощо); розпалюватися.

  • розгарячений

    1. Який перебуває в стані сильного збудження, запалу, запальності; розпалений, роздразнений.

    2. Який викликає відчуття сильного тепла або спеки; дуже нагрітий, розжарений.

  • розгарячити

    1. Розпалити, розігріти до високої температури, нагріти дуже сильно (переважно про метали, матеріали).

    2. (Переносно) Привести в сильне збудження, запалити, розпалити (почуття, уяву тощо).

  • розгарячитися

    1. Розпалитися, нагрітися до високої температури; стати дуже гарячим.

    2. (Перен.) Роздратуватися, розлютуватися; впасти в стан сильного збудження, гніву.

    3. (Перен., розм.) Захопитися чимось, поринути у щось з великим запалом і ентузіазмом.

  • розгарячілий

    1. Який перебуває в стані сильного збудження, запалу, запальності; розпалений почуттями, емоціями.

    2. Який став дуже гарячим від нагрівання або фізичної напруги; розжарений, розпечений.

  • розгарячілість

    Розгарячілість — стан сильного збудження, запалу, пристрасті, що виникає під час гострої суперечки, обговорення або конфлікту; розпаленість.

  • розгарячіти

    розгарячіти — дієслово доконаного виду, що означає: викликати сильне збудження, запал, пристрасть у комусь; розпалити, роздразнити.

    розгарячіти — дієслово доконаного виду, що означає: привести до стану сильного розжарення, нагрівання; розпечити, розпалити (наприклад, про металевий предмет).