Словник Української
1. (в акустиці) такий, що має властивість реверберації; обумовлений багаторазовими відбиттями звукових хвиль від перешкод і що створює ефект тривалого затухання звуку в приміщенні.
2. (про звук, сигнал) штучно оброблений з використанням електронних засобів для надання ефекту природної реверберації, тобто для імітації звучання в різних за об’ємом приміщеннях.
Прилад для вимірювання часу реверберації (тривалості загасання звуку) у приміщенні, що використовується в акустичних дослідженнях.
1. (про звук) такий, що відбивається від поверхонь, створюючи повторювані луни, тривалий відгомін; звуковий ефект, що характеризується багаторазовим віддзеркаленням хвиль.
2. (перен., про явище, стан чи емоцію) такий, що має тривалий, посилений вплив або продовжує відчуватися, поширюватися, відгукуватися.
1. (у фізиці, акустиці) Створювати реверберацію, тобто поступове загасання звуку в приміщенні внаслідок багаторазових відбитів хвиль від перешкод.
2. (у звукорежисурі, музичній продюсерській діяльності) Обробляти звуковий сигнал за допомогою спеціальних пристроїв або програмного забезпечення (ревербераторів), щоб імітувати акустичні характеристики різних приміщень, додаючи звучанню об’єм та простір.
1. (від лат. reverendus — поважний) — почесний титул, що використовується перед іменем священнослужителів у деяких християнських конфесіях (особливо в англомовних країнах), аналогічний до українських “преподобний”, “пастор” або “отець”.
2. (рідко) — сама особа, що має такий титул; звертання до священика.
1. У філософії та релігії — поняття, що позначає світ навпаки, протилежну чи інвертовану реальність, часто з негативним відтінком (антисвіт, світ-перевертень).
2. У фантастичній літературі та медіа — вигаданий світ, всесвіт або вимір, який є дзеркальним відображенням, протилежністю або альтернативою нашому світу.
3. У міфології та фольклорі — потойбічний світ, царство мертвих або чаклунський світ, що існує паралельно з людським, часто під землею або за дзеркалом.
1. (техн.) Зворотний бік монети, медалі, ордена тощо, протилежний до аверса (лицьового боку), на якому зазвичай розміщено номінал, частину герба або інші другорядні символи.
2. (фін.) Одноразова угода між двома сторонами про обмін валютами або активами на певну дату з обов’язковим зворотним обміном через чітко визначений час; також — зворотний переказ коштів у разі невиконання умов угоди.
3. (техн.) Механізм або положення валу в машині, двигуні, що забезпечує його обертання у зворотному напрямку; задній хід.
4. (юр.) Письмовий документ (зобов’язання, розписка), що є додатком до основної угоди та підтверджує зворотну вимогу.
1. Фахівець з реверс-інженерії, який аналізує програмне забезпечення, апаратне забезпечення або технологічні системи, щоб вивчити їхню будову, принципи роботи та алгоритми, часто шляхом розбирання готового продукту без вихідних специфікацій.
2. Музикант або продюсер, який створює музичні композиції шляхом ревербування (перевертання) аудіозаписів, змінюючи порядок звукових фрагментів на зворотний для отримання художнього ефекту.
3. Пристрій або програма, призначені для зміни напрямку руху, потоку чи послідовності чогось на протилежний (наприклад, реверсор у залізничній техніці).
1. Такий, що може працювати, рухатися або здійснювати процес у двох протилежних напрямках; зворотний, двосторонній.
2. У техніці: такий, що забезпечує зміну напряму руху, обертання або дії на протилежний (наприклад, про механізм, передачу).
3. У фінансах та економіці: такий, що стосується операцій або угод, які можуть бути проведені в зворотному порядку або скасовані.
1. Властивість або стан, що характеризується можливістю зміни на протилежний напрямок, порядок дій або стан; зворотність, двосторонність.
2. (У техніці) Можливість роботи механізму, машини або пристрою в двох протилежних напрямках (наприклад, обертання вала).
3. (У логіці та математиці) Властивість відношення, коли разом із будь-яким впорядкованим набором елементів (a, b) до відношення належить і набір (b, a).