Розщібнений (від дієслова “розщібнути”) — такий, що розщібнутий, розстібнутий; у якого розчеплено, відкрито застібку, гачки, гудзики або подібне (про одяг, взуття тощо).
Категорія: Р
-
розщібнути
Розстебнути, відкрити, розкріпити що защібнуте, застебнуте (одяг, ґудзики, блискавку тощо).
Розкрити, розкріпити щось, що було закріплене, зімкнуте (наприклад, ворота, двері, вікно).
Перенісн. Розкрити, виявити, зробити відомим щось приховане, таємне (наприклад, думки, почуття, наміри).
-
розщібнутий
1. (про одяг) Такий, що не застібнутий, розхристаний, розкритий.
2. (переносно, розмовне) Про людину: незібраний, неохайний, недбало одягнений або поводящийся.
-
розщібнутися
1. Розстебнути одяг, зняти застібку, щоб бути розкритим, не застебнутим (про одяг).
2. Розкритися, стати відкритим, розімкнутися (переносно, часто про щось, що було замкнене або закрите).
-
розщібування
Розщібування — дія за значенням дієслова “розщібувати”, тобто відкриття, розстібання чогось, що було защібнуте (наприклад, одягу, ґудзиків, застібок).
-
розщібувати
1. Розстібати, відкривати що-небудь, роз’єднуючи частини, з’єднані застібкою (щіпкою, гудзиком, блискавкою тощо).
2. Розкривати, розчиняти (одяг, напр. піджак, сорочку), розстібаючи застібки.
3. Перен., розм. Розкривати, виявляти щось приховане, починати говорити відверто.
-
розщібуватися
1. Розстібати застібку (щіпку, гудзик тощо) на одязі, звільняючись від нього або роблячи його вільнішим.
2. Перен. Ставати менш стриманим, розкріпачуватися, розкутуватися (про людину, її поведінку).
-
розщілина
1. Вузька, видовжена порожнина або щілина в чомусь, утворена внаслідок розколини, розлому, розриву.
2. Глибока, вузька ущелина в горах, скелях або земній корі.
3. Перен. Серйозна розбіжність, протиріччя в поглядах, відносинах або суспільстві.
-
розщілинка
Розщілинка — власна назва вузької природної ущелини або глибокої тріщини в скельному масиві, часто використовується як топонім (наприклад, у Криму чи Карпатах).
Розщілинка — поширена неофіційна назва для вузького, щілиноподібного проходу між скелями або будівлями, що утворився природним або штучним шляхом.
-
розщіп
1. Рідкісне прізвище українського походження, що вказує на особу або рід.
2. У техніці та промисловості — спеціальний пристрій, інструмент або деталь, призначені для розщеплення, розділення чогось на частини (наприклад, волокон, пластів, матеріалів).
3. У біології та медицині — природне або штучне розділення, розщеплення органу, тканини, клітини або будь-якої структури (наприклад, розщіп піднебіння).