drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Р

  • ропище

    1. Місце, де добувають ропу (розсіл, соляний розчин) для виварювання солі; соляна копальня, солеварня.

    2. Назва кількох населених пунктів в Україні, зокрема села в Львівській області, пов’язаного з історичним видобутком солі.

  • ропіння

    1. (у літературі) Власна назва села в Україні, зокрема села в Івано-Франківській області.

    2. (у літературі) Власна назва річки в Україні, правої притоки Дністра, що протікає через Івано-Франківську область.

  • ропіти

    1. Виражати невдоволення, нарікати, скаржитися (часто тихо, у себе або в колі близьких).

    2. (переносно) Видавати глухий, протяжний звук, дзвеніти (про дзвін, струни тощо).

  • ропітися

    1. (про рідину) Повільно, ледь помітно текти, сочитися; капати дрібними краплями.

    2. (переносно) Повільно, без енергії, мляво рухатися або діяти; ледве чіплятися за щось, ледь існувати.

  • ропляний

    1. (діал.) Те саме, що ріпаковий — стосовний до ріпаку, властивий йому, зроблений з нього (про олію, насіння тощо).

    2. (діал.) Те саме, що ріп’яний — стосовний до ріпи, властивий їй, зроблений з неї.

  • ропний

    1. (діал.) Який викликає ропот, нарікання; повний ропоту, нарікань.

    2. (перен.) Похмурий, невдоволений, скаржний (про вираз обличчя, погляд тощо).

  • роповіддільник

    Роповіддільник — власна назва (топонім) невеликого струмка або правої притоки річки Ропи, що протікає у Львівській області.

  • роптати

    1. Виражати невдоволення, нарікання, скарги (часто приховані або тихі), виявляти роздратування чи досаду через незадоволення чимось.

    2. У релігійному контексті — нарікати на Бога або долю, впадати у відчай або сумніви через тяжкі випробування, що розглядається як гріх.

  • ропуха

    1. Велика земноводна тварина родини ропухових з грубозернистою, часто бородавчастою шкірою, що мешкає переважно на суші та живиться безхребетними.

    2. Переносно — про некрасиву, незграбну або злу жінку або дівчину (зневажливо).

    3. Рід рослин родини жовтецевих з жовтими квітами та пальчастими листками, зокрема вид *Ranunculus ficaria* (первоцвіт весняний), відомий також як чистотіл.

  • ропуханя

    1. Ропуханя — власна назва персонажа з українського фольклору, зокрема казок, часто втілення незграбної, неохайної або сварливої жінки; може використовуватися як образливе прізвисько для такої жінки.

    2. Ропуханя — заст. та діал. жартівлива або зневажлива назва жаби, ропухи.