Категорія: О

1. Представник народу, що становить основне населення Північної та Південної Осетії, регіонів на Північному Кавказі, та нащадок стародавніх аланів; особина чоловічої статі цього народу.

2. Уроженець або житель Осетії.

Осетини — народ, що проживає переважно на Північному Кавказі (Російська Федерація) та в Південній Осетії (частково визнана держава в Закавказзі), корінне населення республік Північна Осетія-Аланія та Південна Осетія; нащадки скіфо-сарматських та аланських племен.

Осетини — представники цього народу, особи чоловічої та жіночої статі, що належать до цієї етнічної групи.

1. Представниця народу осетинів, що проживає переважно на Північному Кавказі (в Російській Федерації) та в Південній Осетії (частково визнана держава).

2. Жінка або дівчина осетинської національності.

1. М’ясо осетра, що вживається в їжу; також страва з цього м’яса.

2. (переносно) Про щось дуже смачне, делікатесне або взагалі про щось дуже добре, цінне.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “оселедець” — невеликий оселедець, оселедець маленького розміру.

2. Розмовна назва характерного чубчика (зачіски) на виголеній голові, що нагадує плавник риби; оселедець.

3. (перен., розм.) Про людину, яка носить таку зачіску.

1. Мешканець, житель певної місцевості, поселення; поселенець.

2. Той, хто нещодавно оселився десь, новоприбулий житель.

3. (у спеціальному значенні) Представник групи східнослов’янських племен, які в давнину заселили територію сучасної України, зокрема, селилися вздовж річок.

1. Дія за значенням дієслова “оселити” — процес заселення, заснування поселення або місця для життя.

2. Населений пункт, місце, де осіли люди; поселення, селище.

3. (у біології) Сукупність особин одного виду, що постійно мешкають на певній обмеженій території.

1. Довга пряма чуб на голові, яку запорожські козаки голили, залишаючи лише одну пасму волосся на тім’ї, що символізувало козацьку гідність та вільний дух.

2. Застаріла назва рослини конюшини (Trifolium), зокрема конюшини лучної.