Древослів

Словник Української Мови

оселець

[osɛlɛt͡sʲ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Історія) –

    Довга пряма чуб на голові, яку запорожські козаки голили, залишаючи лише одну пасму волосся на тім’ї, що символізувало козацьку гідність та вільний дух.

  2. (Ботаніка) –

    Застаріла назва рослини конюшини (Trifolium), зокрема конюшини лучної.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. оселець, р. осільця, д. осільцеві, з. оселець, о. осільцем, м. осільцеві, к. осільцю

Більше записів