Категорія: О

1. Автор од, поет, який пише оди.

2. У переносному значенні: льстивий письменник чи поет, який у своїх творах надмірно вихваляє когось або щось.

1. Хімічна речовина, що має характерний запах і додається до газу (природного або скрапленого) або інших безбарвних та безодорних газоподібних продуктів з метою виявлення їх витоку за запахом.

2. У парфумерії та харчовій промисловості — ароматична сполука або суміш, що надає продукту певний запах.

Одоратор — у Стародавньому Римі: оратор, промовець, зокрема Квінт Гортензій Гортал, прізвисько якого (Hortalus) в українській традиції іноді передається як «Одоратор».

1. У риториці: частина промови, звернення або вступ до промови, призначена для залучення уваги слухачів та встановлення контакту з ними.

2. У літургійній практиці: коротка молитва, звернення до Бога або святих, що проголошується священиком під час богослужіння.

1. Штучне надання газу (зокрема, природному газу) характерного запаху для полегшення виявлення витоку.

2. Процес додавання одорантів (пахучої речовини) до безбарвних і беззапахових газів з метою безпеки.

Прилад для вимірювання інтенсивності запаху або концентрації пахучих речовин у повітрі.

Медичний діагностичний пристрій для оцінки гостроти нюху (обоняння) у людини.

Метод вимірювання інтенсивності запаху та визначення порогу його сприйняття людиною за допомогою спеціальних приладів (одориметрів) або органолептично.

Науково-практична дисципліна, що вивчає методи та засоби кількісного і якісного аналізу запахів, зокрема для оцінки забруднення атмосферного повітря або контролю якості продукції.

1. Діалектне слово зі значенням потворної, огидної людини; людина з неприємною зовнішністю або огидною поведінкою.

2. (переносно) Презирливе найменування для людини, яка викликає гидоту своїм характером, вчинками або виглядом.

1. (в українській міфології) злий дух, привид, нечиста сила, що наводить жах своєю потворною зовнішністю; страховище, чудовисько.

2. (переносно, розм.) про потворну, негарну, огидну на вигляд людину або істоту.