Словник Української Мови
1. Рухатися навколо чогось, огинати щось, триматися на певній відстані від об’єкта.
2. Перен. Уникати чогось, навмисно не торкатися якоїсь теми, питання або не вступати в конфлікт.
3. Об’їжджати, відвідуючи кілька місць або людей по черзі; робити обхід (наприклад, лікаря, вартового).
4. Бути достатнім, вистачати для когось або чогось (розмовне, часто з часткою “ся”).
5. Застаріле: поводитися з кимось певним чином, ставитися до когось.
1. Поводитися з кимось певним чином, ставитися до когось якось (часто з прислівниками).
2. Утримуватися від чогось, залишатися без чогось, справлятися з чимось за відсутності когось або чогось.
3. Коштувати певної суми грошей, вимагати певних витрат (часто з прислівниками або відмінковими формами).
4. Завершуватися, мати наслідком щось (зазвичай про події, явища).
5. (розм.) Обійтися, відбутися, статися (про щось, що трапляється, відбувається).
1. (іст.) Посадовець у Російській імперії, який здійснював обхід (інспекцію) певної ділянки, території або об’єкта (наприклад, лісу, каналу, залізничної колії) для нагляду за їхнім станом, дотриманням правил або виявлення порушень.
2. (спец.) Працівник, який за посадовими обов’язками регулярно обходить (оглядає) технологічне обладнання, комунікації, виробничі ділянки або охоронювану територію для контролю їх роботи, безпеки та цілісності.
1. Охопити щось руками, обійняти, обняти.
2. Перен. Оволодіти ким-, чим-небудь, охопити (про почуття, думки, явища тощо).
3. Охопити, оточити з усіх боків (про вогонь, воду, темряву тощо).
4. Розміститися, простягтися навколо чого-небудь, охопити якусь площу.
1. (розм.) Охопити себе руками, обійняти себе.
2. (перен., розм.) Раптово охопитися якимось почуттям, переживанням (наприклад, жахом, радістю).
1. Такий, що охоплений кимсь або чимсь з усіх боків, оперезаний, оточений.
2. (перен.) Такий, що повністю залучене до якоїсь діяльності, охоплене якимось почуттям або станом.
Обхоплювання — дія за значенням дієслова «обхоплювати»; обіймання, охоплення кого-, чого-небудь руками або чимсь іншим.
Обхоплювання — переносно: повне охоплення, включення до кола чого-небудь (явищ, понять, територій тощо).
1. Охоплювати щось руками, обіймати, обводити руками.
2. Перен. Охоплювати, включати в себе, стосуватися когось або чогось (про явище, почуття, думку тощо).
3. Розташовуватися, простягатися навколо чогось, оточувати.
1. Охопити себе руками, обійняти себе.
2. (переносно) Охопити, сповнитися якогось почуття, переживання (збудження, жаху, радості тощо).
Який охоплює когось або щось, оточує, обіймає.
Який поширюється на когось або щось, включає в себе певний обсяг, діапазон або коло явищ.
У математиці, фізиці та інших науках: який містить у собі певну множину, простір або значення як свою частину.