Древослів

Словник Української Мови

Категорія: О

  • обцаркуватися

    1. (розм.) Набути вигляду царька, стати пихатим, зарозумілим; поводити себе наче царько.

    2. (перен., ірон.) Зайняти зручне, комфортне становище; влаштуватися з надмірним комфортом.

  • обцас

    Обцас — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

  • обцвяхований

    1. Технічний термін, що позначає стан металевого виробу (зокрема, кованого), поверхня якого вкрита дрібними задирками, виступами або слідами від удару інструмента (цвяха, зубила); має характерну шорстку текстуру.

    2. У переносному значенні — про щось дуже міцне, грубе, масивне або суворо оздоблене, що нагадує вигляд кованого металу з такою фактурою.

  • обцвяхованість

    Обцвяхованість — властивість за значенням прикметника “обцвяхований”; стан, коли щось оббите цвяхами, прикрашене цвяховим декором або має численні цвяхи.

  • обцвяхувати

    1. Прибивати цвяхами з усіх боків або по всій поверхні, оздоблювати цвяхами (наприклад, оббивати залізними цвяхами кришку скрині).

    2. Розм. Сильно побити, відлупцювати когось.

  • обцвяхуватися

    1. Обшивати, оббивати цвяхами, оздоблювати цвяхуванням (наприклад, обцвяхуватися підкови, обцвяхуватися чоботи для зчеплення на льоду).

    2. Перен., розм. Ставати дуже пихатим, зарозумілим, зазнаватися; «виставляти себе» (від асоціації з пихатою, вишуканою поведінкою, що нагадує показне оздоблення).

  • обценьки

    обценьки — множина від обценька; застаріле або діалектне слово, що означає дрібні, незначні речі; дрібниці, безділушки; також може вживатися на означення дрібних або низькоякісних предметів, придбаних за малу суму грошей.

  • обцілований

    1. (Про людину) Такий, що його обцілували, покрили поцілунками.

    2. (Перен., розм.) Такий, що має сліди інтенсивного впливу, використання або пошкодження; потертий, понівечений.

  • обціловування

    1. (спец.) Процес обробки деревини або іншого матеріалу за допомогою цепа (ручної колотушки) для відокремлення зерна від колосків, волокна від стебел тощо; обмолот, обтинання.

    2. (перен., розм.) Сувора критика, осуждення когось або чогось; обстріл, оббіркування.

  • обціловувати

    1. (спец.) Визначати, встановлювати ціну на щось; оцінювати вартість товару чи послуги.

    2. (перен., розм.) Уважно оцінювати, розглядати когось або щось, часто з метою критичного анесення або формування думки.