Категорія: О

  • обшмарованість

    Обшмарованість — стан, коли щось (переважно тканина, одяг) є обшмарованим, тобто має обтріпані, зношені краї або бахрому.

  • обшмаровування

    1. Дія за значенням дієслова “обшмаровувати” — обмазувати, вимазувати чимось рідким, липким або брудним.

    2. (переносно) Сильне лайка, образа, обвинувачення когось; обливання брудом.

  • обшмаровувати

    1. Розмовне, застосувати шмарування (шмаровку) до чогось, тобто покрити поверхню чогось шаром рідкого матеріалу (наприклад, розчину, мастила, фарби), часто неакуратно або з надлишком.

    2. Переносно, розмовне, зневажливо. Сильно забруднити, випачкати щось або когось.

    3. Переносно, розмовне, грубо. Сильно побити, відшмагати когось.

  • обшмаровуватися

    1. (розм.) Ставати брудним, забруднюватися, пачкатися.

    2. (перен., розм.) Ставати морально нечистим, компрометувати себе вчинками або зв’язками.

  • обшмарувати

    1. Розмовитися, обговорити щось детально, часто з відтінком критики або несхвалення.

    2. (Розм.) Сильно побити, відлупцювати когось.

    3. (Перен., розм.) Різко розкритикувати, осудити когось або щось у розмові чи на письмі.

  • обшмаруватися

    1. (розм.) Стати брудним, забруднитися, обмазатися чимось липким, жирним або нечистотами.

    2. (перен., розм.) Потрапити у неприємну ситуацію, опинитися у скрутному становищі, “заплутатися”.

  • обшматаний

    1. (про людину) Зневажливе позначення того, хто має неохайний, занедбаний вигляд, часто у зношеному, брудному одязі.

    2. (про предмет, одяг) Дуже зношений, потертий, подертий або брудний від тривалого використання.

  • обцарковувати

    1. Надавати чомусь статусу церкви, перетворювати на церкву (про будівлю, приміщення тощо).

    2. Робити когось членом церкви, прилучати до церковної організації; церковно організовувати.

  • обцарковуватися

    1. Ставати членом церковної громади, вступати до церкви як до організації; оформлювати своє членство в церкві.

    2. Набувати офіційного статусу церкви (про релігійну спільноту, організацію); інституціалізуватися як церква.

  • обцаркувати

    1. (спеціально) Нанести на поверхню (металу, дерева тощо) тонкий шар іншого металу, найчастіше золота або срібла, шляхом електролізу або хімічного осадження; покрити позолотою, посрібленням.

    2. (переносно, розмовне) Надати чому-небудь зовнішнього блиску, пишності; прикрасити, оздобити.