Древослів

Словник Української Мови

Категорія: О

  • обцяткованість

    Обцяткованість — властивість за значенням дієслова “обцяткувати”; стан, коли щось обцятковане (оброблене цяткуванням).

  • обцятковування

    Обцятковування — процес нанесення обцяток (дрібних, густих насічок або зарубок) на поверхню деревини, металу чи іншого матеріалу з метою створення шорсткості для кращого зчеплення (наприклад, при штукатуренні по дереву, склеюванні).

    Обцятковування — технічний прийом у реставраційній та будівельній практиці, що полягає у ручному або механічному утворенні системи заглиблень на основі для надійного контакту з наступним шаром матеріалу.

  • обцятковувати

    1. (спец.) Наносити цятки (дрібні точки, крапки) на поверхню чогось, робити цяткування.

    2. (перен., розм.) Докладно, ретельно розглядати, обговорювати або аналізувати кожну деталь чогось, часто із зайвою педантичністю.

  • обцятковуватися

    1. (розм.) Старанно, ретельно прикрашатися, наводити красу, одягатися в гарний одяг; розфарбовуватися, прибіратися.

    2. (перен., розм.) Надавати своїй мові або поведінці вишуканості, штучної витонченості; жеманно виражатися.

  • обцяткувати

    1. (розм.) Обрізати, обтесати, обрубати щось по краях, надаючи певної форми або скорочуючи розміри.

    2. (перен., розм.) Стрижено, уривчасто або недоладно розповісти, викласти щось, опускаючи деталі.

  • обцяткуватися

    1. (розм.) Набридливо, нав’язливо приставати до когось, докучати, чіплятися з дрібними вимогами або зауваженнями.

    2. (розм.) Утомитися, виснажитися від тривалої, нудної або дріб’язкової роботи, зайняття.

  • обчикриженість

    Обчикриженість — властивість за значенням дієслова “обчикрижитися”; стан, коли щось (наприклад, волосся, тканина, край предмета) є обчикриженим, тобто має нерівний, обтріпаний, пошарпаний вигляд через зношування або неякісне обрізання.

  • обчикрижити

    1. (спец.) У палітурній справі — обрізати краї паперу чи картону за допомогою крижа (спеціального ножа) для надання виробу рівної форми та чітких контурів.

    2. (перен., рідк.) Обрізати, обтесати щось по краях, надаючи певної форми; обробити край предмета.

  • обчикрижитися

    Обчикрижитися — діалектне дієслово, що означає обрізати, підрізати або підстригти собі волосся, зазвичай неохайно, самостійно або без професійної допомоги.

  • обчикрижувати

    1. (спец.) У техніці обробки металів: обробляти поверхню деталі шляхом зрізання тонкого шару металу за допомогою різця для досягнення високої точності розмірів та чистоти поверхні; точіння з невеликою глибиною різання.

    2. (перен., розм.) Обрізати, обтесати, обробити щось по краях, надаючи чіткої, рівної форми; обчищати, підрівнювати.