1. Який став онімілим, тобто втратив здатність говорити, німий.
2. Який виражає німоту, заціпеніння від сильних почуттів (здивування, жаху тощо); занімілий.
Категорія: О
-
онімілість
1. Властивість за значенням прикметника “онімільний”; стан, коли мовні одиниці (слова, словосполучення) втрачають своє власне лексичне значення та функціонують виключно як засіб зв’язку в реченні, слугуючи формальним показником синтаксичних відносин.
2. У лінгвістиці: явище, при якому слово (найчастіше сполучник, частка, вигук, займенник або прийменник) вживається не для позначення конкретних понять, предметів чи дій, а для вираження логіко-граматичних зв’язків, модальності або емоційного забарвлення мовлення.
-
оніміння
1. Відчуття втрати чутливості, порушення нормальної чутливості шкіри або інших органів, що характеризується відчуттям поколювання, “мурашок”, тяжкості або повної відсутності відчуттів; парестезія.
2. Медичний термін, що позначає патологічний стан часткової або повної втрати чутливості внаслідок ураження нервових шляхів або центрів.
-
оніміти
Втратити здатність говорити, німіти; замовкнути від сильного здивування, захоплення, жаху тощо.
Стати безмовним, онімілим; втратити рухливість, активність (про організм, частини тіла).
-
онімітися
Втратити здатність говорити, німіти; стати безмовним від сильних почуттів (здивування, жаху, захвату тощо).
Стати онімованим, тобто перетворитися на власну назву (про іменник).
-
оніоманія
Патологічна, нестримна пристрасть до купівлі, що перетворюється на нав’язливу поведінку, яка не піддається контролю та часто не пов’язана з реальними потребами або фінансовими можливостями.
-
оніоромантика
Оніоромантика — літературний жанр або художній твір, сюжет якого побудований навколо сновидінь, мрій або фантасмагоричних видінь, де реальність переплітається зі сном, часто з елементами містики, символізму та підсвідомих образів.
-
оніризм
1. Літературно-мистецький напрям, заснований на творчому використанні сновидіння (онірики) як основного джерела образів, сюжетів та художньої структури твору; сновиднічна поетика.
2. У психіатрії: патологічний стан, при якому хворий не може чітко відрізнити реальність від сновидіння або галюцинації.
-
оніричний
1. (в мистецтві) пов’язаний із оніром, сновидінням; такий, що відображає або відтворює логіку, образність та атмосферу сну.
2. (у літературі та кінематографі) властивий оніризму — напряму, що використовує сновидні, ірраціональні образи, алогічні зв’язки та підсвідомі асоціації.
-
оніродинія
оніродинія — у психології та психіатрії: стан, при якому людина відчуває сильну, хворобливу ностальгію або тугу за батьківщиною, що супроводжується тривожними переживаннями, депресивними настроями та порушенням психологічного благополуччя.