Словник Української
Оолема — у філософії та літературі: уявний, неіснуючий предмет або сутність, яка постає як результат помилкового мислення або логічної хиби; ментальна конструкція, що не має реального відповідника.
Оолема — у лінгвістиці та лексикографії: умовна мовна одиниця або слово, яке використовується як приклад для ілюстрації граматичного правила, словотвору чи фонетичної особливості, часто не маючи власного лексичного значення.
1. (від дієслова “опадати”) такий, що опадає, поступово відділяється та падає вниз (про листя, пелюстки, волосся тощо).
2. (перен.) такий, що зменшується, слабшає, втрачає інтенсивність (про явища, стани).
3. (в астрономії) напрямлений до центру небесного тіла, що притягує; такий, що рухається по траєкторії, що веде до зіткнення з поверхнею (про космічний об’єкт).
1. Атмосферні явища, пов’язані з випаданням води в рідкому або твердому стані з хмар на земну поверхню (дощ, сніг, град, мряка тощо).
2. Хімічні речовини, що виділяються з розчину в результаті реакції між двома або більше компонентами, утворюючи нерозчинну масу, яка осідає на дно посудини.
3. (у геології) Шари гірських порід, що утворилися в результаті осідання і накопичення мінеральних або органічних частинок на дні водойм або суходолу.
1. (Про місцевість) Такий, що має круті схили, стрімкі спуски; обривистий, урвистий.
2. (Перен., розм.) Про людину: такий, що легко втрачає самовладання, піддається паніці; боязкий, нерішучий.
1. (метеорологія) Кількість атмосферних опадів (дощу, снігу, граду тощо), що випадають на певній території за певний період часу; характеристика місцевості з точки зору обсягу опадів.
2. (геологія, ґрунтознавство) Властивість мінералів, гірських порід або ґрунтів утворювати осад при хімічній взаємодії з розчинами; здатність випадати в осад.
1. (геогр.) Невеликий населений пункт у Львівській області України, розташований на річці Стрий.
2. (геол.) Рідкісний термін, що може вживатися для позначення відкладення, осідання частинок (наприклад, у контексті геологічних або гідрологічних процесів).
1. (геол.) Пов’язаний з опадами, що стосується процесу осідання гірських порід або мінералів з водних розчинів; утворений шляхом осідання з води. Наприклад: опадові гірські породи.
2. (метеорол.) Пов’язаний з атмосферними опадами (дощем, снігом тощо), що стосується їх випадання. Наприклад: опадовий режим.
1. Метеорологічний прилад для вимірювання кількості атмосферних опадів (дощу, снігу, граду тощо), що випали за певний проміжок часу; плювіометр.
2. Розмовна назва для будь-якого посуду (відро, банка), що виставляється на відкритому повітрі для збору та подальшого вимірювання кількості опадів побутовим способом.
1. (розм.) Набути вигляду пазолі (шорсткої, потрісканої шкіри), стати шорстким, потрісканим, як пазоля.
2. (перен., розм.) Стати дуже худим, зморшкуватим, виснаженим.