Категорія: О

1. Тверде волосиння на колосі чи суцвітті злакових рослин, загострене на кінці.

2. Довгий, тонкий, гострий відросток на плодах, листках або стеблах деяких рослин; колючка, шип.

3. Рідкісне прізвище українського походження.

Властивість або якість рослин (зокрема злакових культур), що мають остюки — видовжені, загострені, часто колючі відростки на колосках, квітках або плодах.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “остюк” — коротка, гостра щетина на колосі злакових рослин, а також загальна назва колючих утворень у рослин.

2. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва, що може вживатися стосовно людини з гострим, колючим характером або зовнішністю (наприклад, з щетиною).

1. Колючі, гострі частини рослин (шипи, голки, колючки), що можуть уранити або зачепитися.

2. Сукупність колючих, гострих частин на рослині (наприклад, на стеблі, листі або плоді).

3. Переносно — щось гостре, колюче, що дратує або викликає неприємні відчуття (наприклад, у розмові).

1. Застаріла назва народу ханти, що належить до фіно-угорської групи та проживає в Західному Сибіру (переважно в Ханти-Мансійському автономному окрузі Росії).

2. Представник або представниця цього народу.

3. Рідкісне, застаріле позначення осетинів (народу, що проживає на Кавказі).

1. Застаріла назва народу ханти, корінного населення Західного Сибіру (Ханти-Мансійського автономного округу Росії), що належить до угорської групи фіно-угорських народів.

2. Застаріла назва народу кетів (єнісейських остяків), корінного населення Середнього Сибіру вздовж річки Єнісей.

1. Жінка або дівчина з народу остяків (колишня назва хантів) — корінного фіно-угорського населення Західного Сибіру.

2. Рідкісне, застаріле позначення представниці народу ханти, що вживалося в історичних та етнографічних текстах.