остюччя

[ostjut͡ʃt͡ʃjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Колючі, гострі частини рослин (шипи, голки, колючки), що можуть уранити або зачепитися.

  2. (Ботаніка) –

    Сукупність колючих, гострих частин на рослині (наприклад, на стеблі, листі або плоді).

  3. (Лінгвістика) –

    Переносно — щось гостре, колюче, що дратує або викликає неприємні відчуття (наприклад, у розмові).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. остюччя, р. остюччя, д. остюччю, з. остюччя, о. остюччям, м. остюччі, к. остюччя

Більше записів