drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • офіціантський

    1. Який стосується офіціанта, належить або властивий офіціанту.

    2. Призначений для офіціантів, пов’язаний з їхньою професійною діяльністю.

  • офіцій

    1. (історичне) У Стародавньому Римі — державна посада, службова посада, а також особа, що обіймала таку посаду; службовець, чиновник.

    2. (історичне, церковне) У католицькій церкві — духовна особа (зазвичай єпископ або прелат), якій папа римський доручає здійснення певних церковних функцій, зокрема судових (наприклад, офіцій єпископської курії).

    3. (рідковживане) Урочиста, офіційна церемонія; офіційна подія.

  • офіційний

    1. Встановлений, затверджений або визнаний державною владою, установою, організацією; що має юридичну силу або публічний статус.

    2. Який здійснюється від імені або за дорученням установи, організації; пов’язаний з виконанням службових обов’язків.

    3. Який відповідає встановленій формі, правилам; церемоніальний, діловий, формальний.

    4. Оприлюднений, оголошений відкрито, публічно; загальновідомий, не таємний.

  • офіційність

    1. Властивість або стан того, що є офіційним; закріпленість установленим порядком, надання чомусь формального, затвердженого характеру.

    2. Формальна, встановлена правилами сторона чого-небудь; сукупність зовнішніх, церемоніальних атрибутів, що супроводжують певну діяльність чи подію.

    3. Розм. Про формальне, нещире ставлення до когось або чогось; холодна, стримана поведінка.

  • офіційно

    1. Відповідно до встановлених правил, формальностей, закону або від імені установи, організації; на відміну від неформального, приватного.

    2. Публічно, відкрито, без приховування, з наданням відомостей широкому загалу.

    3. Так, як зафіксовано, затверджено або визнано державними органами, керівництвом; на офіційному рівні.

  • офіціоз

    1. Неофіційний друкований орган (газета, журнал тощо), який висловлює точку зору уряду чи правлячих кіл і проводить їхню політику, але формально не є державним виданням.

    2. Перен. Напрям думок, офіційна позиція, що підтримується та поширюється владою через підконтрольні їй інформаційні канали.

  • офіціозний

    Офіціозний — такий, що формально не належить до державних органів, але фактично виражає їхню позицію або здійснює їхні вказівки (про видання, організацію тощо).

    Офіціозний — такий, що має характер офіційної інформації або висловлювання, але поширюється неофіційним шляхом.

  • офіціозність

    Офіціозність — властивість офіціозного, тобто такого, що формально не є офіційним, але виражає або підтримує позицію владних структур, часто через підконтрольні медіа чи публікації.

    Офіціозність — система або практика поширення інформації, яка, не будучи офіційною державною позицією, фактично служить інтересам правлячих кіл і має на меті вплив на громадську думку.

  • офіціозно

    1. (про публікації, заяви тощо) Так, що формально не є офіційним, але фактично відображає або висловлює позицію урядових, державних або керівних органів, часто виконуючи роль напівофіційного джерела інформації.

    2. (про манеру висловлювання, тон) У спосіб, властивий офіціозу — напівофіційному виданню чи установі; сухо, ділово, з відтінком бюрократичності та казенності.

  • офіція

    1. У середньовічній Європі — богослужбова книга, що містить тексти та вказівки для здійснення офіцію (канонічних годин, богослужбових годин).

    2. У католицькій церкві — офіційний збірник молитов, псалмів, гімнів та читання для кожного дня, призначений для спільної або індивівідуальної молитви за годинником (богослужбовими годинами).

    3. У переносному значенні (застаріле або книжне) — обов’язок, служба, посада, а також офіційна церемонія або урочиста служба.