Словник Української
1. Пильно стежити за ким-небудь або чим-небудь, захищати від можливої небезпеки, шкоди, ворожих дій тощо; оберігати.
2. Утримувати під наглядом, під вартою; стерегти.
3. Підтримувати, зберігати в недоторканності, цілісності (якісь права, порядок, традиції тощо).
1. Бути під охороною, захищатися кимось або чимось від можливих загроз, нападів, пошкоджень.
2. Перебувати під наглядом, суворим доглядом або спеціальним режимом для збереження, запобігання доступу чи витоку.
3. (перен.) Бути обережним, стерегтися, оберігати себе від чогось небажаного.
1. Власна назва селища міського типу в Україні, адміністративного центру Охотської селищної громади, розташованого в Запорізькому районі Запорізької області.
2. Власна назва села в Україні, що знаходиться в Білоцерківському районі Київської області.
3. Власна назва річки в Україні, правої притоки річки Оріль, що протікає у Дергачівському районі Харківської області.
1. (діал.) Полювати на диких звірів або птахів з метою здобичі; переслідувати звіра на полюванні.
2. (перен., рідк.) Намагатися щось здобути, домагатися чогось; палко прагнути до чогось.
Переслідувати, ловити або вбивати диких тварин із метою здобуття їжі, шкури, трофея або для спорту.
Намагатися щось здобути, домагатися чогось, наполегливо прагнути до чогось (переносне значення).
Застосовувати спеціальні засоби для виявлення, перехоплення або знищення цілі (у військовій справі, техніці).
1. (діал.) Бажання, охота, настрій щось робити; примха.
2. (діал.) Схильність, потяг до чогось; пристрасть.
3. (діал., заст.) Власна назва, особливо в народних піснях та фольклорі, що може вживатися як символ бажання або прагнення.
1. Який виявляє охоту, бажання, готовність до чого-небудь; сповнений зацікавленості та ентузіазму.
2. Який робиться з охотою, бажанням; невимушений, жвавий.
Охотливість — властивість за значенням прикметника “охотливий”; схильність до чогось, прагнення робити щось із задоволенням, із захопленням.
1. Який з охотою робить щось, береться за щось; старанний, ретельний.
2. Який виражає охоту, бажання; сприятливий, доброзичливий.
3. (заст.) Який полює, займається мисливством; мисливський.
1. Той, хто полює на диких звірів або птахів; мисливець.
2. Той, хто охоче займається чим-небудь, має схильність до чогось (наприклад, охотник до книг).
3. Заст. Доброволець, волонтер; той, хто вступає на військову службу за власним бажанням, не за призовом.