Значення
- (Зоологія) –
Той, хто полює на диких звірів або птахів; мисливець.
- (Лінгвістика) –
Той, хто охоче займається чим-небудь, має схильність до чогось (наприклад, охотник до книг).
- (Історія) –
Заст. Доброволець, волонтер; той, хто вступає на військову службу за власним бажанням, не за призовом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. охотник, р. охотника, д. охотникові, з. охотника, о. охотником, м. охотникові, к. охотнику