Словник Української
1. У давньогрецькій міфології — змієподібний титан, прабатько всіх богів, якого переміг та скинув у Тартар бог Кронос (іноді ототожнюється з Офіонеєм).
2. У давньогрецькій міфології — один з титанів, чоловік океаніди Евриноми, який разом з нею правив світом до приходу Кроноса та Реї.
3. У сучасній науці — рід викопних морських плазунів (офіозаврів) ряду Aigialosauridae, що існував у крейдовому періоді.
Офіоней — у давньогрецькій міфології: один з титанів, син Офіона та Евриноми, що боровся за владу над світом і був переможений Кроносом.
Офіоней — рідкісна власна назва, що може вживатися як ім’я або прізвище.
1. У давньоєврейському релігійному культі — жертва, жертвоприношення Богові (переважно у формі їжі або тварин).
2. У переносному значенні — щось принесене в жертву, віддане заради когось або чогось; пожертва.
3. У християнській традиції, зокрема в православ’ї та греко-католицизмі — просфора, освячений хлібець для літургії, а також сама Божественна літургія як жертва.
1. Власна назва: що стосується біблійної країни Офір, багатої на золото та дорогоцінності; родом з Офіру.
2. Переносне значення: дуже дорогий, розкішний, цінний (зазвичай про золото, коштовності або предмети розкоші).
Офірник — власна назва, що походить від біблійного Офіра (давньоєврейська назва легендарної багатої на золото та дорогоцінне каміння країни); вживається як символ багатства, розкоші або чогось дуже цінного, рідкісного.
Офірник — заст. поетич. той, хто привозить, дарує багатства, скарби (на зразок купців, що привозили золото з Офіра).
Офірник — рідкісне прізвище українського походження.
1. Жінка, яка займається офіром — видобуванням та переробкою офіри (різновиду бітуму, природного гудрону).
2. Заст. Жінка, яка торгує офіром або ароматичними смолами.
1. Дія за значенням дієслова “офірувати”; принесення чогось у жертву божеству, особливо в релігійних обрядах або ритуалах.
2. У католицькій та інших християнських традиціях — частина літургії, коли віруючі приносять до вівтаря хліб і вино для здійснення таїнства Євхаристії, а також добровільні пожертви грошей або інших речей.
3. Переносно — присвячування, жертвування чогось (часу, зусиль, твору) високій меті, ідеї або особі.
1. (у релігійному контексті) Приносити жертву божеству, робити пожертвування храму або святині; жертвувати.
2. (переносно, книжн.) Присвячувати, віддавати щось (твори, почуття, дії) комусь або чомусь високому, важливому.
3. (застаріле) Дарувати, підносити подарунок; пропонувати.
1. (у християнській літургії) приносити Богові в жертву хліб і вино під час Євхаристії; здійснювати обряд офіри.
2. (переносно, заст.) приносити себе або щось у жертву, присвячувати комусь, чомусь.
Приміщення або комплекс приміщень, де розташовані службовці установи, підприємства, фірми та де здійснюється їхня робота.
Сама установа, організація або фірма, що займається певною діяльністю (переважно діловою, комерційною).
Керівний орган або центральний апарат великої організації, політичної партії тощо.