1. Стати важчим, набути більшої ваги; навантажитися чимось.
2. Перен. Стати важким, обтяжливим, втратити легкість (про почуття, стан, атмосферу тощо).
3. Рідк. Стати повільним, млявим, нетрудоспроможним; обленітися.
Категорія: О
-
отяжілий
Який став важким, набрав ваги; важкий, обтяжений чимось.
Який став складним, серйозним або напруженим (про ситуацію, обстановку тощо).
Який став повільним, млявим, втратив легкість (про рухи, дихання тощо).
Який став важким для сприйняття, нудним або набридливим.
-
отяжілість
1. Фізична або психологічна вага, відчуття громіздкості, важкості в тілі або думках, що утруднює рухи або діяльність.
2. Стан повільності, загальмованості, в’ялості, спричинений стомою, хворобою або сильним емоційним переживанням.
3. (Перен.) Відчуття морального обтяження, відповідальності або внутрішнього дискомфорту через вчинки, зобов’язання або сумління.
-
отяжіти
1. Стати важчим, набути більшої ваги; набрати вагу (про предмети, речовини, тіла).
2. Перен. Стати важким, громіздким, незграбним (про рухи, ходу тощо).
3. Перен. Стати важким, напруженим, похмурим (про атмосферу, настрої, думки).
4. Перен. Стати важким, обтяжливим, нестерпним (про почуття, провину, життя тощо).
5. Мед. Стати важчим за рахунок патологічних змін, ускладнитися (про хворобу, стан хворого).
-
отяжітися
1. Стати важчим, набути більшої ваги; навантажитися чимось.
2. Перен. Стати важким, гнітючим, похмурим (про настрій, атмосферу тощо).
3. Перен. Стати складним, проблемним, обтяжливим (про відносини, становище, життя).
-
отямити
1. Привести до тями, до свідомості; змусити опам’ятатися, усвідомити щось.
2. Розуміти, усвідомлювати, осягати розумом.
3. (у значенні доконаного виду до «отямлювати») Зробити кмітливим, розумним; розвинути чиїсь розумові здібності.
-
отямитися
1. Прийти до тями, усвідомити реальність, зрозуміти справжній стан речей після стану затьмарення свідомості, спантеличеності, сильного емоційного збудження або сну.
2. Опам’ятатися, перестати робити щось нерозумне, безглузде або шкідливе; зрозуміти свою помилку.
-
отямлення
1. Дія за значенням дієслова «отямити»; стан за значенням дієслова «отямитися» — повернення до свідомості, тями, усвідомлення чогось, прозріння.
2. (у психології, медицині) Вихід із стану втрати свідомості, непритомності, сп’яніння тощо; опритомніння.
3. (переносне) Моральне пробудження, усвідомлення своїх помилок або істинного стану речей; прозріння.
-
отямлювати
1. Приводити до тями, до свідомості; робити сприйнятливим, кмітливим, тямким.
2. Розуміти, усвідомлювати, приходити до тями (частіше про себе — отямитися).
-
отямлюватися
1. Приходити до тями, опам’ятовуватися після непритомності, сп’яніння, сильного потрясіння тощо; усвідомлювати реальність.
2. Розуміти свою помилку, неправильну поведінку; опановувати себе, приходити до розуму після захоплення чимось.