Словник Української
1. Втратити людську подобу, перетворитися на чорта або на щось потворне, страшне; також — стати злим, нелюдським.
2. Розм. Стати дуже брудним, забруднитися до неприємного, огидного вигляду.
3. Розм. Псуватися, ставати непридатним (про предмети, явища).
1. Приходити до тями після непритомності, втрати свідомості або глибокого сну; опам’ятовуватися.
2. Перен. Повертатися до активного життя, реальності після стану бездіяльності, заціпеніння, задуми; усвідомлювати щось.
1. Приходити до тями, повертатися до свідомості після непритомності, шоку, сну або стану затьмарення.
2. Опинятися в певному місці або становищі, часто несподівано або несвідомо.
3. Усвідомлювати реальність, раптом усвідомлювати щось, приходити до розуміння істинного стану речей.
1. Який став чужим, далеким, втратив колишню близькість, зв’язок або приналежність; відчужений.
2. Який виявляє байдужість, холодність, відсутність співчуття або зацікавленості; недружній.
1. Втратити розум, стати божевільним, збожеволіти.
2. Втратити самовладання, дуже збуритися, розлютитися; запалитися, запаморочитися від сильних почуттів.
3. Захопитися кимось або чимось до непритомності, дійти до стану крайнього збудження або захвату.
1. Втратити розум, збожеволіти; стати божевільним.
2. Втратити самовладання, засліпнути від сильної емоції (зазвичай гніву, ревнощів тощо); розлютитися до непритомності.
3. Розгубитися, збентежитися, втратити здатність тверезо мислити або діяти (від раптових подій, несподіваних обставин).
1. Прийти до тями після непритомності, втрати свідомості; отямитися.
2. Опам’ятатися, усвідомити справжній стан речей після якогось сильного враження, захоплення, затьмарення розуму.
3. Розгубитися, збентежитися від несподіваності чогось; втратитися (часто з часткою «ні»: не може очуматися).
1. Який втратив здатність тверезо мислити, розумно діяти через сильне збудження, захоплення, подив, переляк тощо; приголомшений, збентежений.
2. Який виявляє ознаки такої втрати самоконтролю; безтямний, шаленний.
1. Властивість за значенням прикметника “очумілий”; стан, коли людина поводиться наче очуміла, несамовито, безтямно або втрачає здатність тверезо мислити й оцінювати ситуацію.
2. Рідко вживана назва психічного розладу, божевілля, стану помутніння свідомості.
1. Втратити здатність тверезо мислити, збожеволіти від сильного потрясіння, захоплення, раптових подій тощо; прийти в стан крайнього збудження чи затьмарення свідомості.
2. Розгубитися, втратити орієнтацію, спокій або можливість розсудливо діяти (часто від нерозуміння чогось, несподіваності ситуації).
3. Застаріле: стати божевільним, з’їхати з глузду.