Значення
- (Психологія) –
Властивість за значенням прикметника “очумілий”; стан, коли людина поводиться наче очуміла, несамовито, безтямно або втрачає здатність тверезо мислити й оцінювати ситуацію.
- (Психологія) –
Рідко вживана назва психічного розладу, божевілля, стану помутніння свідомості.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. очумілість, р. очумілості, д. очумілості, з. очумілість, о. очумілістю, м. очумілості, к. очумілосте