Древослів

Словник Української Мови

Категорія: О

  • осцилятор

    Осцилятор — фізична система або пристрій, що здійснює коливання, тобто періодичні або майже періодичні зміни певної величини навколо середнього значення.

    Осцилятор — у радіотехніці та електроніці: генератор електричних коливань певної частоти.

    Осцилятор — у математиці та теоретичній фізиці: модельна система (наприклад, гармонічний осцилятор), що описує процес коливань.

    Осцилятор — у біології: внутрішньоклітинний механізм або біохімічна мережа, що породжує періодичні зміни концентрації речовин, лежить в основі біологічних ритмів.

    Осцилятор — у технічному аналізі фінансових ринків: індикатор, що коливається навколо центральної лінії або між заданими межами, допомагаючи визначити стан перекупленості або перепроданості активу.

  • осциляторія

    1. Рід нитчастих синьо-зелених водорощей (ціанобактерій) родини осциляторієвих, представники якого характеризуються ковзним рухом ниток (трихомів) і поширені у прісних та морських водоймах, а також на вологому ґрунті.

    2. Застаріла назва роду бактерій, які за сучасною класифікацією відносяться до осциляторій (Oscillatoria) або споріднених родів у відділі ціанобактерій.

  • осциляторний

    1. Який стосується осцилятора (коливальної системи) або характеризує коливальний рух, процес.

    2. У фізиці, техніці: такий, що здійснює або описує періодичні коливання навколо певного середнього значення або положення рівноваги.

  • осциляційний

    1. (фіз., тех.) Пов’язаний з осциляціями; такий, що здійснює коливання, вагання або описує їхні характеристики.

    2. (перен.) Схильний до коливань, нестійкий, мінливий (про думки, настрої, позицію тощо).

  • осциляційність

    Властивість або стан, що характеризується періодичними коливаннями, ваганнями, ритмічними змінами певних параметрів або показників навколо середнього значення.

    У фізиці, техніці та природничих науках — здатність системи чи процесу здійснювати коливання, тобто повторювані зміни в часі.

    У переносному значенні — схильність до нестійкості, постійних змін, вагань у поглядах, настроях або рішеннях.

  • осциляція

    1. Коливання, періодичні зміни певної величини навколо середнього значення; ритмічне відхилення від стану рівноваги (у фізиці, техніці, математиці).

    2. Періодична зміна, коливання, вагання (у переносному значенні, наприклад, про думки, настрої, соціальні явища).

  • ось

    1. Вказівна частка, що вживається для виділення предмета, явища, дії, ознаки, місця або часу, на які звертається увага; відповідає значенням: це, цей, тут, зараз, дивись.

    2. Вигук, що вживається для вираження наказу, заклику, підтвердження або для надання емоційного забарвлення мовленню (радість, здивування, догада тощо).

    3. Сполучник, що вживається на початку речення для введення пояснення, підсумку або наслідку; відповідає значенням: так, отже, от.

  • осьде

    1. (застаріле, діалектне) Тут, у цьому місці; на цьому місці.

    2. (уживається як показовий займенник із часткою “ось”) Ось тут, ось у цьому місці; вказує на щось близьке до мовця в просторі або в мовленні.

  • осьдечки

    1. Традиційна назва села Остап’є (з 2016 року — селище) у Черкаському районі Черкаської області, що походить від історичної форми вказівного прислівника “осьдечки” (тут, на цьому місці).

    2. (заст., діал.) Вказівний прислівник, що означає: у цьому місці, тут, на цьому місці (часто з відтінком просторової близькості до мовця).

  • осьмак

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.

    2. (іст.) Грошова одиниця та срібна монета Московської держави XVI–XVII століть, що дорівнювала 8 московським грошам або 4 копійкам.

    3. (іст.) Міра об’єму сипких тіл (перев. зерна), що дорівнювала восьмій частині каді (приблизно 16 кг).

    4. (іст.) Міра площі землі, що становила восьму частину десятини.

    5. (заст.) Восьма частина чого-небудь; половина чверті.