1. (застаріле, діалектне) Тут, у цьому місці; на цьому місці.
2. (уживається як показовий займенник із часткою “ось”) Ось тут, ось у цьому місці; вказує на щось близьке до мовця в просторі або в мовленні.
Словник Української Мови
Буква
1. (застаріле, діалектне) Тут, у цьому місці; на цьому місці.
2. (уживається як показовий займенник із часткою “ось”) Ось тут, ось у цьому місці; вказує на щось близьке до мовця в просторі або в мовленні.
Приклад 1:
Ходіть, Килинко, осьде край берези ще свіже зіллячко. Ось деревій, — ви ж гладишки попарити хотіли?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Нате лишень, пожалуйте: от пляшка дулiвки, от пiвсотнi таранi, ще свiжа була по веснi: осьде ж i серпаночок… тiльки здiлайте милость, пособiть моїй бiдi, ось що я вам розкажу… – Знаю, знаю про твою бiду, якого тобi мудрого печеного гарбуза пiднесла Йосиповна Олена, що з Безверхого хутора, i як ти пiсля нього насилу на другий день очуняв! Знаю, знаю усе.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”
Приклад 3:
Молодиця йде замашистою ходою, аж стара ледве поспiває за нею. Ходiть, Килинко, осьде край берези ще свiже зiллячко. Ось деревiй, – ви ж гладишки попарити хотiли?
— Українка Леся, “Лісова пісня”