Значення
- (Лінгвістика) –
Вказівна частка, що вживається для виділення предмета, явища, дії, ознаки, місця або часу, на які звертається увага; відповідає значенням: це, цей, тут, зараз, дивись.
- (Лінгвістика) –
Вигук, що вживається для вираження наказу, заклику, підтвердження або для надання емоційного забарвлення мовленню (радість, здивування, догада тощо).
- (Лінгвістика) –
Сполучник, що вживається на початку речення для введення пояснення, підсумку або наслідку; відповідає значенням: так, отже, от.