drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • ляхувати

    1. (історичне) Бути ляхом, поляком; поводитися, як лях, перен. пишатися своїм походженням, ставитися зверхньо до інших.

    2. (переносне, заст., зневажливо) Поводитися пихато, гордовито, зарозуміло; чванитися.

  • ляпотітися

    1. (розм.) Непевно, незграбно рухатися, пересуватися; плентатися, тягтися.

    2. (перен., розм.) Повільно та без ентузіазму виконувати якусь роботу; ледачити, байдикувати.

  • ляпотнява

    Ляпотнява — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області, на річці Норинь.

  • ляпсус

    1. Невмисна помилка, промах, неточність у тексті, мовленні, творі мистецтва тощо, що виникла через неуважність або необізнаність.

    2. Незначний, часто кумедний проступок, необачність у поведінці.

  • ляпунов

    1. (у математиці, фізиці, теорії систем) Показник Ляпунова — кількісна міра, що характеризує швидкість розходження близьких траєкторій у динамічних системах, основний критерій визначення хаотичності системи.

    2. (у математиці) Функція Ляпунова — скалярна функція, що використовується для дослідження стійкості рівноваги динамічних систем за методом, розробленим Олександром Ляпуновим.

    3. (в астрономії) Мала планета (астероїд) 5324 Ляпунов, названа на честь російського математика та механіка Олександра Ляпунова.

    4. (прізвище) Російське прізвище, найвідомішими носіями якого є брати-вчені: Олександр Михайлович Ляпунов (математик, механік) та Сергій Михайлович Ляпунов (композитор, піаніст, диригент).

  • лярва

    1. У міфології та фольклорі — зла душа померлого, що виходить з могили в образі жахи, примари або покійника для шкоди живим; також — злий дух, нечиста сила.

    2. Переносно — про злу, підступну, розбещену жінку (образно, зневажливо).

  • лярд

    1. Топлений свинячий жир, який використовується в кулінарії для смаження, запікання або як складник тіста.

    2. Розм. Про зайву вагу, жирові відкладення на тілі людини.

  • лярум

    1. (історичне) Назва сигнального дзвона або барабана, в який били для скликання віча або сповіщення про небезпеку (наприклад, пожежу, напад ворога) у середньовічних містах України та Європи.

    2. (переносне, застаріле) Галас, гучний крик, тривога, метушня; сучасніші синоніми — “галас”, “зойк”, “тривога”.

  • ляса

    1. (діал.) Вузька смуга землі між двома сусідніми полями, межа; межа, обмежена борозною або іншою позначкою.

    2. (діал.) Вузька довга смуга чого-небудь (наприклад, лісу, луки); гряда, пасмо.

    3. (діал., рідко) Край, кромка чогось; виступ, ребро.

  • лясе

    1. Лясе — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільського району Тернопільської області.

    2. Лясе — власна назва села в Україні, розташованого в Устинівській селищній громаді Кропивницького району Кіровоградської області.