лярум

[ljɑrum] Іменник

Буква:Л

Значення

  1. (Історія) –

    (історичне) Назва сигнального дзвона або барабана, в який били для скликання віча або сповіщення про небезпеку (наприклад, пожежу, напад ворога) у середньовічних містах України та Європи.

  2. (Лінгвістика) –

    (переносне, застаріле) Галас, гучний крик, тривога, метушня; сучасніші синоніми — “галас”, “зойк”, “тривога”.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. лярум, р. ляруму, д. лярумові, з. лярум, о. лярумом, м. лярумі, к. ляруме

Більше записів