1. (діал.) Вузька смуга землі між двома сусідніми полями, межа; межа, обмежена борозною або іншою позначкою.
2. (діал.) Вузька довга смуга чого-небудь (наприклад, лісу, луки); гряда, пасмо.
3. (діал., рідко) Край, кромка чогось; виступ, ребро.
ляса
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
От тут-то вітри схаменулись І ну всі драла до нори; До ляса, мов ляхи, шатнулись, Або од їжака тхори. Нептун же зараз взяв мітелку І вимів море як світелку, То сонце глянуло на світ.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |