drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • любця

    1. (заст.) Коханка, жінка, яку хтось кохає; кохана.

    2. (заст., рідк.) Жінка, яка когось кохає; закохана.

  • любчик

    1. Зменшувально-пестлива форма іменника “люб” — людина, яку щиро люблять, кохають; дорога, мила особа (зазвичай про дитину або близьку людину).

    2. (у прямому звертанні) Ввічливе або ласкаве звернення до чоловіка, часто незнайомого, що вживається переважно в західних регіонах України; аналогічне до “любий”, “друже”.

  • любчина

    1. Зменшувально-пестлива форма від імені Любов, що вживається як звернення або для вираження ласки.

    2. (перен., розм.) Ласкаве або жартівливе звернення до жінки, дівчини.

  • люб’язний

    1. Який виявляє люб’язність, чемний, ввічливий, привітний у поводженні з людьми.

    2. Який виражає люб’язність, чемність, ввічливість (про слова, вчинки тощо).

    3. Заст. Який викликає симпатію, приємний, милий (про зовнішність, риси обличчя тощо).

  • люб’язність

    1. Властивість людини, що проявляється в доброзичливому, уважному, чемному ставленні до оточуючих; чемність, ввічливість.

    2. Конкретний вчинок або вияв такої властивості; услуга, ласка, добра послуга.

  • люб’язно

    1. Прислівник до слова “люб’язний” у значенні: виявляючи люб’язність, чемно, ввічливо, привітно.

    2. (у мовному кліше) Вживається як формула ввічливого прохання, запрошення або дозволу, часто з інфінітивом; будь ласка.

  • люб’ячий

    Який виявляє любов, ніжність, турботу; сповнений любові.

  • лювер

    1. Металічне або пластмасове кільце, що вставляється в отвір у тканині, шкірі, папері тощо для його зміцнення та запобігання розриву, а також для зручного протягування шнурів, тросів, мотузок.

    2. Технічний елемент у вигляді кільця для кріплення тросів, канатів або для захисту країв отворів від зношування у різних конструкціях (наприклад, у вітрильному спорядженні, такелажі, рекламних банерах).

  • люверс

    1. Металеве або пластмасове кільце, вставлене в отвір на тканині, шкірі, папері тощо для зміцнення країв та запобігання розриву, часто використовується у швейному виробництві, полиграфії, при виготовленні вітрил, тентів, шнурівки взуття.

    2. Деталь у вигляді кільця для кріплення тросів, канатів, снастей у такелажному спорядженні суден або в альпіністському спорядженні.

  • люгер

    1. Невелике вітрильне судно з двома-трьома щоглами та рейковим озброєнням, що використовувалося у XVIII–XIX століттях для прибережного плавання, рибальства або як військовий корабель.

    2. Тип озброєння (рангоуту та вітрил) вітрильного судна, що характеризується двома або трьома щоглами з рейковими вітрилами та одним гафельним вітрилом на бізань-щоглі.