Значення
- (Лінгвістика) –
Зменшувально-пестлива форма іменника “люб” — людина, яку щиро люблять, кохають; дорога, мила особа (зазвичай про дитину або близьку людину).
- (Лінгвістика) –
(у прямому звертанні) Ввічливе або ласкаве звернення до чоловіка, часто незнайомого, що вживається переважно в західних регіонах України; аналогічне до “любий”, “друже”.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. любчик, р. любчик, д. любчик, з. любчик, о. любчик, м. любчик, к. любчик