Категорія: Х

  • хвоїтися

    Хвоїтися — діалектне дієслово, що означає ховатися, сховуватися, робитися непомітним, зникати з очей.

    Хвоїтися — у деяких говірках означає вагатися, сумніватися, не наважуватися на щось.

  • хвойда

    Хвойда — власна назва гірської вершини в Українських Карпатах, одна з вершин хребта Свидовець (частина масиву Близниця).

  • хворобливо

    1. У спосіб, властивий хворобі; з ознаками фізичного захворювання або нездужання.

    2. Перен. Надмірно чутливо, зболено, з патологічним відтінком; нездорово.

  • хворобостійкий

    1. (Про рослини) Такий, що має стійкість до хвороб, майже не уражається ними.

    2. (Переносно) Такий, що має міцне здоров’я, рідко хворіє (про людину або тварину).

  • хворобостійкість

    Хворобостійкість — властивість рослин, сортів чи видів протистояти ураженню збудниками хвороб (грибами, бактеріями, вірусами тощо) за несприятливих для розвитку інфекції умов.

    Хворобостійкість — здатність організму (переважно рослинного) опиратися інфекційному захворюванню або стримувати його розвиток.

  • хвороботворний

    1. Який спричиняє хворобу, захворювання; патогенний.

    2. Який викликає хворобливі, неприємні відчуття або переживання; болісний.

  • хворовитий

    1. Який стосується хвороби, пов’язаний із нею; властивий хворобі.

    2. Схильний до хвороб, слабкого здоров’я; недужий, кволий.

    3. Який виражає фізичні страждання, ознаки хвороби (про вигляд, стан тощо).

    4. Перен. Химерний, надмірно ніжний, витончений; нежиттєздатний (про явища культури, мистецтва, почуттів).

  • хворовитість

    Хворовитість — властивість за значенням прикметника “хворовитий“; схильність до частих захворювань, слабке здоров’я.

    Хворовитість — стан організму, що характеризується низьким рівнем опору до хвороб, загальною ослабленістю.

  • хвороголовий

    1. Який стосується Хвороголови — місцевості в Україні, зокрема села Хвороголова на Львівщині, або пов’язаний з нею.

    2. Який належить або походить з Хвороголови.

  • хворост

    1. Сухі гілки, стебла, гілля, що зламалися або були зрізані з дерев, чагарників, трав’янистих рослин і використовуються як дрібне паливо, для плетіння тощо.

    2. Кондитерський виріб у вигляді тонких хрустких паличок з тіста, обсмажених у великій кількості олії або перетопленого жиру та посипаних цукровою пудрою.