Категорія: Х

Хромомер — структурний елемент хромосоми у вигляді здуття або гранули, що утворюється внаслідок локального щільного скручування (суперспіралізації) хроматинової нитки (нуклеосомного ланцюга) на певних ділянках під час конденсації хромосом у профазі мітозу або мейозу.

Хромомер — у сучасній геноміці: ділянка хромосоми з підвищеною щільністю упаковки ДНК, яка виявляється як індивідуальна морфологічна структура (перетяжка або гранула) при спеціальному фарбуванні; часто відповідає генетично неактивним районам (гетерохроматину).

Хромометрія — наукова дисципліна, що вивчає методи вимірювання часу та створення точних хронометрів.

Хромометрія — техніка точного визначення довгот за допомогою порівняння показань хронометра з місцевим астрономічним часом.

1. (діал.) Той, хто хромає, кульгає; каліка, кульгавий.

2. (перен., розм.) Про щось незграбне, неповноцінне або погано зроблене.

Хромонема — тонка ниткоподібна структура, що є основою хромосоми та складається з дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) і пов’язаних з нею білків, видима на певних стадіях поділу клітини.

1. Хромофор — частина молекули органічної сполуки, що відповідає за її забарвлення, поглинаючи світло у видимій області спектра; група атомів, обумовлююча кольоровість речовини.

2. Хромофор — у фізиці твердого тіла: локальний дефект кристалічної ґратки (наприклад, вакансія або домішка), що викликає оптичне поглинання та надає безбарвним кристалам певного кольору.

Хромофори — частинки (гранули) пігменту в клітинах рослин, тварин і мікроорганізмів, що зумовлюють їхнє забарвлення.

Хромофори — у хімії: атоми або групи атомів у молекулі органічної сполуки, що визначають її колір, здатні поглинати світло у видимій області спектра.