Словник Української Мови
Хронореактивність — властивість організму, клітини або біологічної системи змінювати характер або інтенсивність своєї реакції на подразник залежно від фази циркадного (добового) або іншого біологічного ритму.
Хронореактивність — у хронобіології та медицині: змінна чутливість організму до лікарських засобів, фізичних навантажень або стресових факторів у різний час доби, що обумовлена внутрішніми біологічними годинниками.
1. У давньогрецькій міфології — персоніфікація часу, божество, що уособлює безмежний і незворотний потік часу; часто зображався як старий з крилами, що тримає серп або змію, що пожирає власний хвіст (уроборос).
2. У філософії та науці — абстрактне поняття лінійного, фізичного часу, що вимірюється та протікає від минулого через теперішнє до майбутнього (на противагу кайросу — сприятливому моменту, якісному часу).
3. У лінгвістиці та термінології — складова частина складних слів, що вказує на їхній зв’язок із часом (наприклад, хронологія, хронометр, анахронізм).
Хроноскоп — пристрій для точного вимірювання коротких проміжків часу, що використовувався в наукових дослідженнях (наприклад, у балістиці чи астрономії) у XIX — на початку XX століття.
Хроноскоп — у фантастичній літературі чи кіно: уявний технічний пристрій для спостереження за подіями в минулому або майбутньому, своєрідний “переглядач часу”.
1. (спец.) Пов’язаний з хроноскопією — методом вимірювання дуже коротких проміжків часу за допомогою спеціальних приладів (хроноскопів), зокрема в балістиці, психології, астрономії.
2. (перен., рідко) Такий, що стосується точного фіксування або аналізу часових проміжків, часових співвідношень; часовий, хронологічний.
1. (техн.) Пов’язаний з хроноскопом, що стосується вимірювання дуже коротких проміжків часу за допомогою спеціального приладу.
2. (кінематогр.) Стосований до хроноскопії — методу покадрового фотографування швидкоплинних процесів для їх подальшого відтворення в русі.
Хропіння — процес або дія за значенням дієслова “хропіти“; характерні звуки, що виникають під час важкого дихання уві сні через вібрацію м’яких тканин гортані.
1. Під час сну видавати характерні низькі хрипкі звуки, що виникають через вібрацію м’якого піднебіння та язичка, коли повітря з трудом проходить через звужені дихальні шляхи.
2. Перен. видавати протяжний хрипкий звук, схожий на людське хропіння (про механізми, прилади тощо).
Хропливість — властивість за значенням прикметника “хропливий“; стан, коли щось має вигляд, схожий на хроплю (дрібні, сухі уламки, крихти).