1. Такий, що відрізняється вигадливістю, примхливими, незвичайними формами; фантастичний, дивний.
2. Наповнений химер, примхливий; капризний.
3. Зайнятий вигадуванням химер, нездійсненних планів; мрійливий.
Словник Української Мови
1. Такий, що відрізняється вигадливістю, примхливими, незвичайними формами; фантастичний, дивний.
2. Наповнений химер, примхливий; капризний.
3. Зайнятий вигадуванням химер, нездійсненних планів; мрійливий.
1. Такий, що хитається, не має стійкості; нетвердий, нестійкий, вайкий.
2. Переносно: такий, що не має внутрішньої стійкості, міцності; непевний, непостійний, несталий.
Хім — скорочена назва Хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що широко вживається в неформальному мовленні (студентами, викладачами, абітурієнтами) для позначення цього структурного підрозділу університету.
Хім — розмовна назва будівлі або комплексу будівель, де розташовані аудиторії, лабораторії та адміністративні приміщення зазначеного факультету.
1. Який при розкушуванні, розламуванні чи роздавлюванні видає характерний різкий звук; такий, що легко ламається з таким звуком.
2. Який видає різкий звук, схожий на тріск чи хрустіння (про матеріали, предмети тощо).
3. Перен. Дуже холодний, морозний (про повітря, погоду).
Властивість матеріалу (переважно їстівного), яка полягає у здатності ламатися, розколюватися або роздавлюватися з характерним різким звуком (хрустом) під час механічного впливу, наприклад, при розкушуванні або розламуванні.
Абстрактна якість, що характеризує щось (наприклад, звук, рух, образ) як різке, чітке, яскраве та відчутне, що асоціюється з хрустом.
Тлумачення із “Словника української мови”* ХРУСЬ, ХРУСЬ-ХР У СЬ , виг. 1. Звуконаслідування , що означає тріск , хрускіт . Хрусь ! Пан писар і переломив хворостину (Кв.-Осн., II, 1956, 160); Знов чує [ Домаха ]: хрусь-хрусь під ногами то пісок , то палічче [ паліччя ], шам-шам, а в серці її так і замре : то він іде … ( Барв ., Опов.., 1902, 519); – Вже чую , що йде [ ведмідь ], знаю , що мусить надійти попри мене , і сиджу , дух у собі запираю . Хрусь-хрусь – уже близько (Фр., IV, 1950, 26). 2. розм. Уживається як присудок за знач. хруст і ти , хр у снути . А Добрість вигляда, як камінь з-під покосу ; Наскочить на його коса , задзеленчить … Хрусь надвоє !.. мов скло , а камінь все лежить ! (Г.-Арт., Байки .., 1958, 42); Покотилася я в рів , а кісточка в нозі хрусь ! (Н.- Лев ., II, 1956, 8); Скупий Корець не кинувсь, не нагнувсь. В руках дубова палка – тільки хрусь , Мов з комишу ( Воронько , Тепло .., 1959, 38); [Малоштан: ] Чую , лопата – цок ! Отак – цок … хрусь … Що воно за знак , добродію Чирво Козирю ? (Мик., І, 1957, 84); Хрусь Даринку по лобі одна крапля , друга . І раптом ударила важка , мов олов’яна , злива (Вирган, В розп. літа , 1959, 274).
Власна назва українського виробника хрустких снеків (наприклад, сухариків, чіпсів), що походить від звуконаслідувального слова, яке передає характерний шум при розкушуванні хрусткої їжі.
Розмовне позначення будь-яких хрустких снеків або закусок, що при їді утворюють характерний тріск (наприклад, печиво, крекери, смажені крутони).
1. Великий жук родини пластинчастовусих із товстим опуклим тілом, що має характерну барву (зазвичай каштаново-буру) та пухнасті вуса; личинки хрущів живуть у ґрунті й пошкоджують коріння рослин (Melolontha).
2. (переносно) Про людину, яка живе за рахунок інших, експлуатує чиєсь працю або майно; паразит.
3. (історичне) Прізвисько вояків-добровольців Української повстанської армії (УПА), які в 1944–1945 роках переховувалися в спеціально обладнаних підземних сховищах («криївках»).
Хрущак — рід жуків родини червонокрилих, до якого належать комахи з видовженим тілом, часто шкідники харчових продуктів (наприклад, борошняний хрущак).
Хрущак — загальна назва для жуків з родини червонокрилих, особливо тих видів, чиї личинки (хробаки) пошкоджують харчові запаси, деревину, шкіру та інші органічні матеріали.