1. Такий, що відрізняється вигадливістю, примхливими, незвичайними формами; фантастичний, дивний.
2. Наповнений химер, примхливий; капризний.
3. Зайнятий вигадуванням химер, нездійсненних планів; мрійливий.
Категорія: Х
-
хиткий
1. Такий, що хитається, не має стійкості; нетвердий, нестійкий, вайкий.
2. Переносно: такий, що не має внутрішньої стійкості, міцності; непевний, непостійний, несталий.
-
хім
Хім — скорочена назва Хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що широко вживається в неформальному мовленні (студентами, викладачами, абітурієнтами) для позначення цього структурного підрозділу університету.
Хім — розмовна назва будівлі або комплексу будівель, де розташовані аудиторії, лабораторії та адміністративні приміщення зазначеного факультету.
-
хрусткий
1. Який при розкушуванні, розламуванні чи роздавлюванні видає характерний різкий звук; такий, що легко ламається з таким звуком.
2. Який видає різкий звук, схожий на тріск чи хрустіння (про матеріали, предмети тощо).
3. Перен. Дуже холодний, морозний (про повітря, погоду).
-
хрусткість
Властивість матеріалу (переважно їстівного), яка полягає у здатності ламатися, розколюватися або роздавлюватися з характерним різким звуком (хрустом) під час механічного впливу, наприклад, при розкушуванні або розламуванні.
Абстрактна якість, що характеризує щось (наприклад, звук, рух, образ) як різке, чітке, яскраве та відчутне, що асоціюється з хрустом.
-
хрусь
Тлумачення із “Словника української мови”* ХРУСЬ, ХРУСЬ-ХР У СЬ , виг. 1. Звуконаслідування , що означає тріск , хрускіт . Хрусь ! Пан писар і переломив хворостину (Кв.-Осн., II, 1956, 160); Знов чує [ Домаха ]: хрусь-хрусь під ногами то пісок , то палічче [ паліччя ], шам-шам, а в серці її так і замре : то він іде … ( Барв ., Опов.., 1902, 519); – Вже чую , що йде [ ведмідь ], знаю , що мусить надійти попри мене , і сиджу , дух у собі запираю . Хрусь-хрусь – уже близько (Фр., IV, 1950, 26). 2. розм. Уживається як присудок за знач. хруст і ти , хр у снути . А Добрість вигляда, як камінь з-під покосу ; Наскочить на його коса , задзеленчить … Хрусь надвоє !.. мов скло , а камінь все лежить ! (Г.-Арт., Байки .., 1958, 42); Покотилася я в рів , а кісточка в нозі хрусь ! (Н.- Лев ., II, 1956, 8); Скупий Корець не кинувсь, не нагнувсь. В руках дубова палка – тільки хрусь , Мов з комишу ( Воронько , Тепло .., 1959, 38); [Малоштан: ] Чую , лопата – цок ! Отак – цок … хрусь … Що воно за знак , добродію Чирво Козирю ? (Мик., І, 1957, 84); Хрусь Даринку по лобі одна крапля , друга . І раптом ударила важка , мов олов’яна , злива (Вирган, В розп. літа , 1959, 274).
-
хрусь-хрусь
Власна назва українського виробника хрустких снеків (наприклад, сухариків, чіпсів), що походить від звуконаслідувального слова, яке передає характерний шум при розкушуванні хрусткої їжі.
Розмовне позначення будь-яких хрустких снеків або закусок, що при їді утворюють характерний тріск (наприклад, печиво, крекери, смажені крутони).
-
хрущ
1. Великий жук родини пластинчастовусих із товстим опуклим тілом, що має характерну барву (зазвичай каштаново-буру) та пухнасті вуса; личинки хрущів живуть у ґрунті й пошкоджують коріння рослин (Melolontha).
2. (переносно) Про людину, яка живе за рахунок інших, експлуатує чиєсь працю або майно; паразит.
3. (історичне) Прізвисько вояків-добровольців Української повстанської армії (УПА), які в 1944–1945 роках переховувалися в спеціально обладнаних підземних сховищах («криївках»).
-
хрущак
Хрущак — рід жуків родини червонокрилих, до якого належать комахи з видовженим тілом, часто шкідники харчових продуктів (наприклад, борошняний хрущак).
Хрущак — загальна назва для жуків з родини червонокрилих, особливо тих видів, чиї личинки (хробаки) пошкоджують харчові запаси, деревину, шкіру та інші органічні матеріали.