Еуапогамія — у ботаніці: тип самозапилення, при якому пилок з тичинок потрапляє на приймочку маточки того самого квітка, що відбувається до його повного розкриття.
Категорія: Е
-
еуантостробіл
Еуантостробіл — викопна шишка або шишкоподібне утворення, характерне для вимерлих голонасінних рослин, що має ознаки, проміжні між примітивними та сучасними формами.
-
еуанемохор
Еуанемохор — організм (переважно рослина), насіння якого поширюється за допомогою постійних вітрів (на відміну від випадкових поривів).
-
етіотропний
1. (у медицині) спрямований на усунення причини захворювання; такий, що діє на збудника хвороби.
2. (переносно) спрямований на вирішення першопричини явища чи проблеми.
-
етіотраст
Етіотраст — рентгеноконтрастна речовина на основі йоду, що використовувалася в медицині для діагностики захворювань жовчовивідних шляхів і жовчного міхура (холецистографія).
-
етіопорфірин
Етіопорфірин — похідне порфірину, пігмент, що є продуктом метаболізму гему та входить до складу деяких природних сполук, зокрема деяких коферментів.
Етіопорфірин — синтетичний аналог порфірину з певною структурою замісників (етильних та метильних груп) на периферії порфіринового кільца, що використовується в наукових дослідженнях як модельна сполука.
-
етіопласт
Етіопласт — безбарвний пластид рослинних клітин, що формується з пропластид у темряві та здатний перетворюватися на хлоропласт під дією світла.
-
етіопатогенетичний
1. (в медицині) що стосується причин і механізмів виникнення та розвитку захворювання або патологічного стану.
2. (переносно) що описує або аналізує першопричини та внутрішні закономірності розвитку будь-якого явища, процесу чи ситуації.
-
етіолізація
1. Біологічний процес, при якому рослина, що росте в умовах недостатнього освітлення (наприклад, у темряві або при слабкому світлі), втрачає звичайне зелене забарвлення (хлорофіл), стає блідою, жовтувато-білою, витягується та слабшає.
2. У переносному значенні — стан ослаблення, виснаження, втрати життєвих сил або соціальної активності людини чи групи внаслідок тривалого перебування в несприятливих, ізольованих або позбавлених «життєвого світла» умовах.
-
етіоляція
1. Біологічний процес у рослин, при якому через брак світла (зазвичай при вирощуванні в темряві) стебла надмірно витягуються, листя не розвивається нормально, а хлорофіл не утворюється, через що рослина набуває блідо-жовтого або білуватого забарвлення.
2. У переносному значенні — стан ослаблення, виснаження, блідості, спричинений несприятливими умовами існування, браком чогось життєво необхідного (наприклад, духовної їжі, соціальних контактів).